«Наснилося мені, що декламую цей вірш, й усі плескають…»

З цими словами звягельчанин Валентин Копач зайшов у редакцію, поклавши на стіл клаптик паперу. Розповів, що написав вірш, на основі Гімну України, як кажуть, людині наболіло. І ось вночі йому наснилося, що читає своє поетичне творіння на публіку, яка дуже йому довго аплодувала. Подумав: а чому б йому не поділитися віршем із читачами у реальному житті? В епіграфі — риторичне запитання: «Невже згасне України і слава, і воля? Невже тільки на тім світі усміхнеться доля?» На прохання нашого читача, друкуємо пробу пера.
Щоб не згасла України ні слава, ні воля,
Не чекаймо, що крізь хмари усміхнеться доля.
Адже вражі темні сили — не роса на сонці,
Об’єднаймо наші сили, не стіймо в сторонці!
І молитва допоможе у лиху негоду.
Україно, вір звитязі козацького роду!
Ми поборем вражі сили, нам всміхнеться доля,
І засяє, наче шабля, наша слава й воля!