Поминання 10/2016

4 марта — 40 дней светлой памяти Николая Иосифовича ШУМЛЯКОВСКОГО

На душе — боль и тяжесть утраты. Тебя нет и больше никогда не будет. Но память о тебе навсегда останется в наших сердцах. Вечная память, вечный покой и Царствие Небесное. Помним. Скорбим.

Жена, дочери, зять, внуки, правнуки

З днем народження, сину! У відповідь — тиша…

Нашому дорогому, незабутньому Васі ТАРТАЧНОМУ виповнилося б 50 років.

08.03.1966-20.11.2009 р.

Біль і туга в серцях всіх рідних. Словами важко передати, бо замість привітань і обіймів кладе на камінь квіти мати. Вічний спокій тобі, рідненький, і Царство Небесне.

Сумуючі мама, рідні, друзі

6 березня минає 25 років світлої пам’яті дорогого нам чоловіка, батька та дідуся — Анатолія Антоновича КУЛАКОВСЬКОГО

Поки живемо, — нам тужити, твоїм іменем дорожити. Життя тобою недожите — всім нам скорботою болить. Хто забув, — згадайте. Хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, онуки

3 березня минуло 20 років, як немає Анатолія Михайловича МУШИНСЬКОГО

09.01.1941-03.03.1996 р.

Серце стиснуте від болю, і смуток у моїх очах, ти навіки пішов зі свого дому, лишивши лиш пам’ять і печаль.

У вічній скорботі двоюрідний брат Володимир

9 березня минає 3 роки, як пішла з життя дорога і рідна нам людина — Тетяна Борисівна ЮРКЕВИЧ

Царство тобі Небесне і вічна пам’ять.

Сумуємо, рідні та близькі

…Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, змахнула рукою — злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», — і стала замисленим полем, на цілу планету, на всі покоління й віки...

2 березня минуло 3 роки свiтлої пам’ятi нашoї МАМИ — Катерини Антонiвни Марциновської

Найгарнiша, найдобрiша, наймилiша... Пробач нам, рiдна, за неврятоване твоє життя. Ми через все життя пронесемо свiтлу пам’ять про тебе, як про взiрець розуму, краси, мудростi, добра, щиростi. Спочивай, мамочко, з миром. Царство небесне тобi, рiдна.

Вiчно сумуючi твої дiти, внуки

5 березня минає 5 років, як в автокатастрофі загинув Валентин Леонідович ЗАГУРСЬКИЙ

Як швидко плине час… Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти ж пішов не на годину, а назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. На чорний камінь упаде роса, і в тій скорботі — наша є сльоза. Тебе немає, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас, бо таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі батьки, брат Віталій із сім’єю