Швидке виконання рішення суду: міф чи реальність?

Відповідно до закону України про виконавче провадження, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Та чи завжди державний виконавець може в повному об’ємі використати свої права, надані державою? Дане питання є актуальним вже багато років.
Отже, відповідно до вищевказаного закону, державний виконавець має право:

• проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, відповідно до цього закону;


• здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;


• із метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі, конфіденційну;


• безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності — примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;


• накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;


• накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;


• звертатися до суду з поданням про розшук боржника-фізичної особи або дитини, чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;


• залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна суб’єктів оціночної діяльності;


• накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;


• у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України, — до виконання зобов’язань за рішенням;


• здійснювати інші повноваження, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» та іншими законами.

Але що ми маємо насправді: не всі органи виконавчої влади (в тому числі боржники) сприяють роботі державного виконавця. Невчасне надання інформації, велика завантаженість справами, маленька заробітна плата — це лише невелика кількість перепон, з якими державний виконавець стикається в повсякденній роботі. Взагалі, все виконання рішень судів та інших органів тримається на ентузіазмі державних виконавців, котрі виконують рішення, суми за якими сягають декілька мільйонів гривень.
Попри те, ми проживаємо в молодій державі, в якій проходять інтенсивні реформи, розвиваються інформаційні технології, що, безумовно, призведе до покращання виконання рішень судів та полегшення в роботі державного виконавця.