В яких випадках чоловік зобов’язаний матеріально утримувати свою колишню дружину?

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Два роки тому я розлучився з дружиною. Від шлюбу маємо сина, на утримання якого я сплачую аліменти. Тиждень тому моя колишня дружина повідомила мене, що збирається подавати до суду позов про її утримання. Чи передбачає законодавство обов’язок чоловіка матеріально утримувати колишню дружину?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Шлюб із перших днів покладає на подружжя обов’язок піклуватися один про одного та матеріально підтримувати. Так вже історично склалося, що переважно обов’язок матеріально утримувати сім’ю покладається саме на чоловіків. Усім відомо, що після розірвання шлюбу чоловік повинен сплачувати аліменти на дитину. А чи повинен чоловік утримувати свою колишню? Насправді Сімейний кодекс України (далі — СК України) передбачає випадки, в яких чоловік повинен утримувати навіть колишню дружину.
Так, у відповідності до ст.75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним, у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.
Той із подружжя, хто став непрацездатним, у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання, незалежно від права на відшкодування шкоди.
ПРАВО НА УТРИМАННЯ ПІСЛЯ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ
Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік (колишня дружина) може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка (колишньої дружини) під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці (чоловікові) до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш, як п’ять років, то вона (він) матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш, як десять років.
Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, то він має право на утримання, у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік (колишня дружина) може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
СПОСОБИ НАДАННЯ УТРИМАННЯ ОДНОМУ З ПОДРУЖЖЯ
Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою, аліменти можуть бути сплачені наперед.
Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, то аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору — за рішенням суду.
ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ АЛІМЕНТІВ
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ НА УТРИМАННЯ
Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.
Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, то всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш, як за три роки.
Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1. одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;


2. платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
   

ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА НА УТРИМАННЯ АБО ОБМЕЖЕННЯ ЙОГО СТРОКОМ
Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

• подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;


• непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;


• непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;


• одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.