Квіти закохалися у 80-річну бабусю, якій… 18!

Світла, мов добра дитяча казка, та усміхнена, як сонечко у погожу днину, — це про Євгенію Іванівну Тарасюк із села Косенів Новоград-Волинського району. Мабуть, через позитивний бабусин характер квіти настільки полюбили 80-річну господиню, що на подвір’ї Євгенії Іванівни їх не злічити. Ростуть завзято і весело — мають таку ж вдачу, як у бабці. Напевно, не випадково, адже сама вона говорить, що у душі почуває себе на 18!
Хоч було дуже непростим життя Євгенії Тарасюк — рано залишилася без чоловіка, самій довелося добудовувати хату, облаштовувати подвір’я, а мала ж вона — аж десятеро дітей (серед них — одна двійня)!
За гарне виховання дітей Євгенія Тарасюк отримала відзнаку держави «Мати-героїня». У подальшому житті вона так і не вийшла заміж, адже була дітям і за матір, і за батька. Доводилося багато працювати, самотужки дбати про сім’ю.
Так сталося, що більшість дітей свого часу поїхали жити у Росію. А згодом події у нашій державі — війна на Сході — зробили прохолоднішими стосунки у сім’ї, діти тепер рідше приїздять…
Тому 70-річний ювілей бабусі відгуляли усією великою родиною, а от 80-річчя довелося святкувати у вужчому колі рідних. Поряд із матір’ю живе лише одна донька, залюбки поспішають на гостину онуки та правнуки, яких вже дуже багато.
Відчувається, що у квітах Євгенія Тарасівна втілює усі свої материнські сподівання, вкладає у них душу і любов, бажаючи добра своїм дітям. Яким би чином не складалася дитяча доля, матір подумки встеляє квітами їх життєвий шлях. Це можна прочитати і на вишитих рушниках у хатинці, і у вмінні радіти життю, не конфліктувати з іншими, дарувати усмішки.
Ще має господиня великий садок із яблунями та грушами, тож їй завжди є чим пригостити гостей. Попри поважний вік, старанно доглядає за насадженнями біля свого обійстя.
Ось і стоїть на околиці села Косенів сільська хатинка. Не лише на подвір’ї, а й на стінах — всередині та ззовні — буяють квіти. Євгенія Тарасівна, виявляється, ще й гарна художниця! За ці таланти 1 вересня сільська влада запросила господиню на шкільну лінійку і вручила подяку та премію — як приклад для підростаючого покоління, що можна власними стараннями створити мальовничий куточок у селі.
На простих людях тримаються маленькі села — на загартованих життям селянах, котрі прожили тут усе життя, зуміли не зневіритися через складнощі, не втратили сил робити прості, але потрібні справи.
Таких людей хочеться підтримувати. Тож, коли ми дізналися, що бабуся мріє, аби про її красиве квіткове подвір’я дізналися якомога більше людей, то вирішили про неї написати. Нехай це стане для неї маленьким дивом, як те, що росте у неї на подвір’ї, виплекане любов’ю матері-героїні. Євгеніє Тарасівно, ваші красиві старання люди та рідні бачать і цінують!