Згорів, лишивши світло, досвід і знання

У ПАМ’ЯТЬ ПРО КОЛЕГУ ПАВЛА ЛІНЕВИЧА ОСВІТЯНИ ВСТАНОВИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ
У кожній галузі, на щастя, знаходяться фахівці, які виділяються із загальної маси особливою енергією, що веде за собою десятки, сотні людей. Це люди, котрі працюють не лише за «статутом», які не вміщаються у сталі рамки, не перестають вдовольнятися досягнутим, постійно прагнуть рухатись вперед. Таким, без перебільшення, пам’ятають завідувача інформаційно-методичного центру (ІМЦ) управління освіти і науки міської ради, Почесного громадянина міста Павла Ліневича.
Не лише освітяни, а й усі, кому доводилося співпрацювати з Павлом Казимировичем, захоплювалися його постійним пошуком і новаторством. Він був і другом нашої редакції, колективу «Звягеля»: ми часто друкували статті про цікаві події з його ініціативи, за його сприяння робили популярну у газеті рубрику «Золота молодь Звягельщини» — щороку урочисто представляли медалістів міста і району. Нині продовжуємо це робити вже без Павла Ліневича…
15 років тому він розпочав у Новограді втілення ідеї інтеграції України в Європейський союз — для цього ініціював у навчальних закладах міста створення дитячих Євроклубів. Усіляко сприяв розвитку талановитих дітей — був автором міської програми «Обдарована дитина», ініціатором школи з якісної підготовки учасників обласних предметних олімпіад. Сайт управління освіти і науки та інформаційно-методичного центру — теж «дітище» Ліневича, як і інформаційно-методичний бюлетень «Педагогічний вісник». Йому вдалося налагодити роботу освітян міста з науковцями України, а відтак у Новограді-Волинському побільшало дієвих учнівських та педагогічних проектів, які вигравали міжнародні гранти, проходили всеукраїнські фестивалі у рамках співпраці з кандидатами наук тощо.
7 жовтня про знакові події у сучасній місцевій освіті, яка з легкої руки Павла Ліневича «дихнула на повні груди», згадували багато його колег. Нагадаємо, що у липні 2015-го завідувач ІМЦ пішов з життя через хворобу. Говорили про те, що продовжують відчувати втрату педагога-новатора, і про те, що усі підтримали пропозицію голови місцевого осередку краєзнавців України — педагога Валентина Вітренка — щодо встановлення меморіальної дошки на будівлі ІМЦ.
У п’ятницю, минулого тижня, біля ІМЦ відбулося відкриття меморіальної дошки, де зібралися представники міської влади, обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, керівники навчальних закладів міста, науковці, громадські та культурні діячі, місцеві краєзнавці, рідні та близькі Павла Ліневича.
Спогадами про непересічну людину поділилися проректор з навчально-методичної роботи Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Антон Шегеда, міський голова 2002-2010 років, нині радник міського голови з питань екології Микола Боровець, помічник-консультант народного депутата України Бориса Тарасюка Віктор Гончарук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України Анатолій Фасоля, ветеран педагогічної праці Світлана Челядіна.
Як зазначила заступник міського голови Оксана Гвозденко: «Виготовлення меморіальної дошки здійснювалося за кошти, зібрані освітянами та приватними підприємцями. Тож, цією подією ми увічнюємо пам’ять людини, яка зробила вагомий особистий внесок у розвиток галузі освіти міста».
Голова місцевого осередку краєзнавців України Валентин Вітренко подякував усім, хто надав інформацію, спогади про життєвий шлях Павла Ліневича — у процесі написання книги, яка невдовзі має бути видана.
— У калейдоскопі буденних справ ми не замислюємося над тим, що справжніми цінностями у житті є повага, шана, вдячність і добре слово. Це потрібно живим... Найцінніше, що ми можемо дати тим, хто пішов з життя, — світла пам’ять і гарні щирі спогади про ті хвилини, які довелося прожити разом, — сказала колега, завідуюча інформаційно-методичним центром Світлана Філанчук.
Зворушливими і надихаючими стали слова сина, Антона Ліневича:
— Ця дошка не є символом смутку. Вона є символом тієї енергії, яку мій тато накопичував впродовж усього життя, завдячуючи кожному з вас. І без вас у нього нічого не вийшло би. Тому, коли ви закінчуєте наступну добру справу, пам’ятайте, що ці останні кроки, остання енергія, яка вам потрібна, — поруч із вами. Ви можете завжди використовувати це місце, щоб зарядитися силою для нових звершень та енергією.