Підстави для позбавлення батьківських прав

У частині 1 статті 164 Сімейного кодексу України (далі — СК України) законодавець визначив виключний перелік підстав, відповідно до яких мати (батько) можуть бути позбавлені лише судом батьківських прав, якщо вона (він):

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;


2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини;


3. жорстоко поводяться з дитиною;


4. є хронічними алкоголіками або наркоманами;


5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;


6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Хоча у вказаній статті містяться оціночні поняття «ухиляються», «жорстоко», які залишаються на розсуд суду, проте інші обставини не можуть зумовити до позбавлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав — це, у першу чергу, спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку необхідно розкрити позитивний результат у житті дитини, який має настати.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до статті 143 СК України, батьки (один із них) зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я. Якщо батьки (чи один із них) не виконають цього обов’язку без поважних причин, а також не здійснюватимуть батьківських обов’язків стосовно дитини протягом шести місяців, — одна з підстав позбавлення батьківських прав.
У частинах 1-4 статті 150 СК України законодавець визначив перелік обов’язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Відповідно до вказаних норм, батьки зобов’язані:

• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;


• піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;


• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;


• поважати дитину.

Ухилення від виконання батьківських обов’язків — завжди акт свідомої дії чи бездіяльності. Тобто, маючи можливість виконувати свої обов’язки, батьки (чи один із них) не вчиняють таких дій, а саме: усно чи письмово не спілкуються з дитиною, не проявляють щонайменшої батьківської турботи. Найчастіше можна почути таку фразу: «Я ж регулярно сплачую аліменти, невже цього недостатньо?».
Варто зазначити, що позбавлення батьківських прав буде неможливим, якщо мати (батько), незважаючи на всі їхні старання, не змогли забезпечити дитині належного виховання.
Способи та методи ухилення від обов’язку з виховання та утримання дитини чітко виписано в пункті 16 у вказаній постанові Пленуму Верховного Суду України: ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини, лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
Жорстока поведінка стосовно дитини може мати різні прояви: тілесне покарання, психічне насильство, мордування голодом, споювання алкоголем, втягування до вживання наркотичних речовин та інше.
Пленум Верховного Суду України в пункті 16 своєї постанови узагальнив ці методи і дав такі роз’яснення: «Жорстоке поводження полягає у фізичному або іншому насильстві, застосуванні неприпустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо».
До позбавлення батьківських прав може призвести і хронічне вживання алкогольних напоїв чи наркотичних речовин самими батьками.
У сім’ї батьків-хронічних алкоголіків частіше за все діти голодують, не мають найнеобхіднішого, за ними ніхто не доглядає. Діти мимоволі вбирають у себе нездорову сімейну атмосферу, від чого страждають морально і фізично. Небезпека хронічного алкоголізму батька (матері) — не лише у тому, що негативно впливає на життя та здоров’я дитини, але і в тому, що цей стан є першопричиною виникнення інших підстав позбавлення батьківських прав.
Статтями 32, 34 та 36 Конвенції ООН про права дитини заборонена економічна, сексуальна та всі інші форми експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини. Одним із видів експлуатації дитини є примушування її до жебракування.
Засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини є ще однією підставою для припинення батьківських прав. До умисних злочинів щодо дитини можна віднести замах на вбивство, намагання довести до самогубства, тілесні ушкодження, залишення в небезпеці тощо. Особа, яка вчинила такого роду злочини, не може бути носієм батьківських прав та обов’язків, захищати права своїх дітей, представляти їх інтереси. Однак позбавлення батьківських прав на цій підставі можливе лише після вступу в силу відповідного вироку суду.
Мати (батько) можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо тих дітей, стосовно яких була вчинена ними протиправна поведінка.
Отож, якщо ви є свідком вищенаведених проявів поведінки з боку батьків (чи одного з них) стосовно своїх дітей, — звертайтеся до служби у справах дітей, яка допоможе батькам виконувати свої обов’язки належним чином та захистить інтереси дитини.