Поминання 47/2016

16 листопада минає 40 днів, як пішла з життя Людмила Миколаївна ФРАНЧУК

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається. Не існує тих слів, щоб висловити біль, горе, від якого плачуть наші серця. Не можемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце. Ти була для нас опорою, порадницею і дуже гарною господинею. Ти прожила життя для дітей, рідних, завжди за всіх піклувалася. В наших серцяхТи житимеш вічно. Хай буде лебединим пухом тобі земля, а душі — Царство Небесне.

Вічно сумуючі діти, внуки, зяті, невістки, мати, брат, сестра, рідні

25 листопада — 40 днів, як немає з нами Юрія Дмитровича КОПЙОВА

25.11.1955-16.10.2016 р.

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненький, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо: дружина, дочки, зяті

21 листопада — 40 днів, як немає з нами Петра Якимовича ЛЕЩЕНКА

Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. Спи спокійно, наш дорогий батько, дідусь.

Сини, невістка, онук

22 листопада — 10 років, як немає Віктора Івановича КОТВИЦЬКОГО

Від нас пішов ти дуже рано, не зміг тебе ніхто спасти. В серцях у нас глибока рана, на жаль, життя немає вороття. Але поки живі ми, — вічно будеш з нами ти! Царство тобі Небесне!

Рідні

17 листопада — 40 днів, як ми живемо з болем в душі і згадуємо нашу кохану дружину, сестру, тітку, добру подругу — Тетяну Йосипівну ГАЦЕЛЮК

Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишиться з нами.

Рідні та друзі

22 ноября проходит год, как нет с нами Татьяны Павловны СИМЧУК

Проходит год, но ты с нами всегда

И в нашей памяти твои слова...

И светлый образ твой...

Он с нами остаётся, как живой.

Скорбим, помним.

Семья Тимощуковых

22 листопада — рік, як немає з нами колеги — лікаря-лаборанта — Тетяни Павлівни СІМЧУК

Вогонь життя раптово згас. Печаль і смуток серце ранить. Низький уклін вам від нас і вічна пам’ять.

Колектив Клініко-Діагностичної лабораторії міськрайТМО

18 ноября — 40 дней, как ушёл в вечность наш дорогой сын, брат, крёстный, внук — Андрей Михайлович ПЕЛЕШОК

Ушёл от нас внезапно, слишком рано, а было ведь не так уж много лет. Ушёл... и кровоточит в сердце рана. Ушёл... и, показалось, — меркнет свет. Представить жизнь без тебя невыносимо и сложно, и до сих пор тревожит душу нам беда, смириться с этим горем невозможно, ушёл не на минуту — навсегда. И с этой смертью в мире что-то оборвалось, пусть говорят: «Незаменимых нет людей», но ты ушёл — и пустота осталась, а боль утраты не пройдёт с теченьем лет. Ушёл, но на земле свой след оставил, остался в памяти поступками, делами. Ушёл, но ты достойно жизнь прожил.

Родители, брат, вся семья

22 листопада минає рік, як пішла у вічність дорога і рідна дружина, матуся та бабуся — Тетяна Павлівна СІМЧУК

Немає слів, щоб жаль цей передати...Все, що в серці, — дуже важко розказати. Такої, як ти, вже не буде, таких, як ти, шанують люди, таких, як ти, не забувають, таких, як ти, вічно пам’ятають. Поки живемо — нам тужити, твоїм іменем дорожити. Життя, тобою недожите, всім нам скорботою болить.

Вічно сумуючі чоловік, сини, невістки, онуки, рідні

Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте...

15 листопада минуло 2 роки світлої пам’яті дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся — Степана Олександровича СІМЕНІШИНА

Нема тебе, рідненький, скільки не клич — лише печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо. Царство Небесне і вічний спокій.

Сумуючі дружина, діти, онуки

15 листопада минуло 40 днів, як пішов з життя дорогий кум — Вадим Іванович НИКОНЧУК

Той день, коли твій світ погас і серце перестало битися, став найстрашнішим днем для нас, з яким не можемо змиритися. Такого милого, святого, такого доброго, як ти, такого щедрого, простого нам вже ніколи не знайти. Нехай Господь тобі дарує життя — те, вічне, неземне, і хай навік тебе полюбить і прийме в Царствіє своє. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Вічно сумуючі куми Красуліни