Як реагувати на самостійність вашої дитини?

Яким чином вплинути на формування у дитини самостійності? Як досягти того, щоб діти росли і розвивалися самостійними? Коли можна починати прищеплювати своїй дитині цю якість? Ці та інші запитання виникають у батьків у процесі дорослішання їх дітей. Що ж таке самостійність і як батькам на неї реагувати?
Самостійність — це існування окремо від інших, незалежно. Крім того, самостійність означає рішучість, здатність на незалежні дії, ініціативність і відсутність страху перед помилками, свободу від впливу оточуючих і допомоги сторонніх.
Часто батьки неправильно тлумачать поняття «самостійність». На їх думку, дитина буде самостійною, якщо беззаперечно робитиме те, що їй скажуть дорослі. Але насправді — це, швидше, вміння дотримуватися інструкцій і вказівок, тобто покора. А самостійність дитини — це, в першу чергу, її «окремість» і автономність.
Щоб у майбутньому ваша дитина намагалася все, що може, робити сама й отримувати від цього задоволення, потрібно використовувати правильні прийоми виховання. По-перше, дуже важливо заохочувати в дитині самостійність. Маленька дитина захоче самостійно виконувати будь-яку дію тільки в тому випадку, якщо її зусилля дадуть позитивний результат. До того ж, для неї дуже важливо, як до цього поставляться дорослі. Дитина хоче отримувати від старших похвалу і схвалення. Саме з цієї причини батьки повинні намагатися заохочувати самостійність у своїй дитині.
Розвиток самостійності у малюків — процес складний, і потрібно набратися терпіння. Не поспішайте допомагати дитині, наберіться терпіння. Постарайтеся, щоб вона сама впоралась зі складною ситуацією, а потім похваліть її. Допомагайте тільки в тому випадку, якщо дитина точно не зможе зробити це сама, але при цьому не робіть замість неї, а дійте разом.
Пасивність і безініціативність — це головна проблема підлітків і дітей молодшого дошкільного віку. Самостійність школярів формується ще тоді, коли дитині не виповнилося семи років. Але батьки часто не надають цьому значення, сподіваючись, що дитина просто підросте. Крім цього, вони все роблять за неї, не чекаючи, поки вона проявить ініціативу. Але насправді шкільний вік сам по собі не стане тим чарівним періодом, коли дитина раптом почне проявляти такі якості як відповідальність і самостійність.
Питання про те, як привчити підлітка до самостійності, — дуже важливе для батьків. Цей період є кризовим, оскільки він пов’язаний із усвідомленням дитини себе як особистості зі своїми особливостями і характером. Для нього величезне значення має оцінка однолітків, через яку переломлюється саме сприйняття підлітка. У цей період підліток, як і дво-трирічний малюк, намагається перевірити правила на міцність для того, щоб сформувати свій морально-етичний кодекс.
Чому дитина стає залежною від батьків? Переважно тому, що вона звикає, що за неї все вирішують і роблять батьки. Це знижує її почуття власної компетентності і формує залежність від думки і підказок інших. Дитина стає старшою, але при цьому продовжує думати, що вона нездатна що-небудь зробити або вирішити без допомоги дорослих.
Для чого потрібно розвивати в дитині самостійність? Це — дуже важливий процес дорослішання людини. При цьому мета розвитку самостійності полягає не тільки в тому, щоб навчити дитину самій себе обслуговувати і прибирати за собою. Важливо приділяти увагу і розвитку таких супутніх самостійності якостей, як формування власної думки, впевненості у власних силах. Дитина повинна вчитися приймати рішення і брати за них відповідальність, не боятися наслідків і бажання проявляти ініціативу, вміти визначати цілі, досягати їх і не боятися робити помилки. Адже набагато легше братися за справу, якщо оцінка оточуючих не має особливого впливу.