Перша і остання любов

Будь-яка історія пам’яті мала б починатися з сентиментальної згадки дитинства, але наші спогади губляться під пресом нових знайомств, історій, подій. Навічно ж у нашій підсвідомості залишаються лише емоції… Людина може забути місце першого поцілунку, але враження лишаються з нею назавжди. Забудеться колір авто, коли вперше сів за кермо, та відчуття драйву — ніколи. Можеш забути пору року, коли стрибав з парашутом, але захват назавжди лишиться яскравим спогадом.
Не дивина, що у пам’яті нашого 1-В стерлися слова директора на лінійці 1 вересня 1996 року, коли ми прийшли до школи, але відчуття, враження новизни життя залишилося з нами назавжди.
Серед різнобарв’я форм, наповнених рюкзаків, бантів, запахів чорнобривців та троянд, напружено-знервованих батьків з відеокамерами, емоція зустрічі з нашою першою вчителькою Ковальською Валентиною Василівною залишилася однією з найсильніших і найзахопливіших за весь період навчання у школі. Невисока на зріст, в окулярах, зі щирою посмішкою і теплими очима вона не змушувала нас, а лише навчала та підтримувала. Талановитий педагог і невтомна трудівниця Валентина Василівна виявляла творчий підхід у всьому.
Відомо, що бути першим — завжди вагомо, а бути вчителем — завжди відверто відповідально. Бути першим вчителем — це непроста роль, яку Валентина Василівна віддано несла від першого дня нашого знайомства і донині.
Вивчені вірші, двійки, концерти, тонни зошитів, виїзди на природу та «в дуби» — цього всього було вдосталь. Валентина Василівна разом з нами долала наші страхи та сумніви дорослого життя, допомагала нам рости і нести відповідальність за свої вчинки, відкривати світ, мріяти, ділитися маленькими успіхами і великими перемогами.
Кажуть, що митець лишає часточку своєї душі в кожній своїй роботі, і особливо це стосується його останніх творінь. Ми були останніми «першачками» у Валентини Василівни, і частинки її світла назавжди залишилися в кожному з нас, а наші серця на все життя були віддані їй.
Люба, дорога нам Валентино Василівно, у день Вашого 75-ліття ми, Ваша «перша і остання любов», дякуємо Вам за Ваше терпіння та оптимізм, за безмежну мудрість, за те, що на початку нашої життєвої дороги Ви приєдналися до нас і йшли поряд.
Дякуємо за те, що Ви стали особистісним архітектором, який закладав цеглинки дитячого світогляду усього нашого 1-В.
Дякуємо Вам за позитивну енергію, теплоту, любов і душевність, вкладену у серця і душі кожного з нас.
Дорога наша Валентино Василівно, бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, позитивних новин та сонячних днів у році. Нехай над Вашим домом завжди світить яскраве сонечко і дарує вам тепло та надію, а Господь та весь Всесвіт сприяє здійсненню усіх Ваших світлих мрій та бажань.