Відомі артисти — про Новоград: «У вас — офігенна публіка!»

Досі сцена Палацу культури бачила виступи місцевих виконавців і концерти популярних зірок естради, театральні вистави, а невдовзі побачить ще й кінопоказ. Головний культурний заклад готує для містян новинку — ліцензовані кінострічки, прем’єри яких нещодавно відбувалися в обласних центрах України. «Кіборги», «Сторожова вежа» та «Свінгери» — назви дебютних стрічок, які 31 березня та 1 квітня побачать і новоград-волинці. Це стало можливим завдяки новому сучасному екрану, придбаному за кошти з бюджету. Ноу-хау стало окрасою багатьох місцевих заходів та відкрило нові горизонти. Тож, коли до директора ПК Ірини АНТИПЧУК звернулися з цікавою пропозицією, звісно, вона погодилася. Про це і не тільки — у нашому наступному інтерв’ю.
— Містяни досить активно відвідують кінозали сусідніх обласних центрів, бо такої можливості у Новограді давно немає. Невже скоро отримаємо нагоду знову ходити у кіно і чи справді маєте для цього технічні можливості?
— Вирішили спробувати, бо справді отримали технічні можливості, — розповіла Ірина Дмитрівна. — Я ніколи не проти нового, тому залюбки підтримала ідею. Люди з радістю її сприйняли, тож ми запропонували організатору встановити доступні ціни, аби максимально заповнити велику залу глядачами. Відтак ціна на кіносеанси — 50 гривень. Якщо цей вид дозвілля матиме у місті попит, то згодні зробити його традицією. З цього приводу у нас є багато ідей. Зокрема, на «Лесині джерела» привезти нову анімаційну стрічку за мотивами «Лісової пісні», над озвученням якої працюють українські зірки, вона ще не вийшла у прокат.
— У графіку роботи ПК — практично кожен день роботи сцени розписаний. Тим не менше, доводиться чути, мовляв, у нас нічого не відбувається…
— Наші заходи — це і репетиції, і виступи, зокрема, на вихідні. Ми з радістю йдемо назустріч бажанням містян різного віку і ніколи не відмовляємо тим, хто приходить із пропозиціями. «У вас же тут вообще ничего не происходит», — доводилося таке чути від деяких критиків. У такому разі я запитую: «А на якому останньому заході у Палаці культури ви були присутні?» Бо сказати так може людина, яка не в курсі подій. Коли кажуть, «совок», попри втілення нових форм роботи, я пропоную тим, хто критикує, брати участь. Так, є програми, які «відживають» свій вік, на кшталт «Міс Звягель» чи «Міні-міс», ці заходи проходять тепер здебільшого у навчальних закладах, а ми шукаємо нові форми. У нас настільки щільний графік заходів, що часто доводиться співпрацювати з Будинком офіцерів, який також приймає у себе на сцені артистів.
— За останні роки на місцевих сценах виступало дуже багато українських зірок. Чому нас так полюбили?
— Коли раніше була відкрита для виступів Росія, то артисти їхали до нас лише «на гарантію» — організатор брав на себе усі витрати, забезпечуючи артисту гонорар. Коли ж зал не вдавалося заповнити, що у провінції часто було, то організатор залишався «у мінусі». Такі «ризиковані» концерти були рідкістю… Коли ж припинилася співпраця артистів з Росією, ми отримали більше можливостей у співпраці з концертними агенціями. Стали працювати «на касу» — артист платить за оренду і рекламу, а ми забезпечуємо йому оренду залу. Один артист приїхав, потім — другий-третій, а далі вже працює наш авторитет. Мені часто кажуть артисти, що у Новоград приємно приїхати через нашу порядність. Олег Винник, наприклад, ще до піку своєї популярності, тричі збирав у місті аншлаги. Маємо плідну співпрацю з театрами України та багатьма зірками, які, виступивши одного разу, приїздять знову.
— Ось і відомий гурт «ТІК» 26 березня приїде з концертом вдруге. А які ще заходи слід чекати?
— 27 березня — театральний фестиваль до Дня театру, 31 березня та 1 квітня — кіно. Спостерігаємо, що у піст на розважальні заходи ходить значно менше людей, тому, якщо плануємо заходи у цей період, то у певних рамках.
4 квітня чекаємо з виставами (одна з них — дитяча) Житомирський музично-драматичний театр ім.І.Кочерги.
18 квітня відбудеться фестиваль хорової творчості Школи мистецтв. 20 квітня — творчий звіт ЗОШ №2, подібні звіти користуються популярністю.
22 квітня — хореографічний фестиваль «Мрії Надії» у пам’ять про першого керівника «Веселки», Заслуженого працівника культури України Надію Гончарук. 24 квітня — вистави Львівського музично-драматичного театру ім.Ю.Дрогобича «Вінні Пух», «Мати-наймичка», «Звідки беруться діти?». Їдуть до нас з виставами — нехай їдуть! 27 квітня — вечір-вшанування пам’яті з нагоди 80-річчя від дня народження Юрія Ковальського.
— Скажіть, а які заходи більше користуються увагою місцевої публіки? Навряд чи провінційному глядачеві потрібне високе мистецтво?
— Потрібні шоу і видовища, але вбачаємо своє завдання у тому, щоб привчити глядача і до мистецтва. Іноді краще заспівати пісню 70-х, в якій присутній зміст, а не два рядки сучасного хіта. Як для творчої людини, для мене, скажімо, апогеєм мистецтва є оперета, де артист має володіти пісенним і театральним жанрами, хореографією. Веду перемовини з Київським театром оперети «Сільва», там велика трупа — 150 артистів. Проте розумію, що широкому колу глядачів потрібні «легші» заходи. Тому паралельно ведемо перемовини у інших напрямках. Наприклад, щодо приїзду гумористичного «Дизель-шоу». Налагоджена співпраця з «Вар’яти-шоу», і у червні Притула з командою їде до нас вже втретє. Я рідко дозволяю собі дивитися концерти у залі, а на «вар’ятах» — дозволила. Зізнаюся, що після концерту у мене болів від сміху живіт. І знаєте, гумористи за лаштунками теж ділилися захватом від новоградської публіки, сказавши: «Глядачі нам зривали концерт своїм сміхом, слово скажемо — і регіт. Ми слова забували від реакції вашого офігенного глядача!» Це правда, наша публіка дуже вдячна — з квітами, аплодисментами.
— Хто з артистів залишив по собі приємні враження, а хто — не дуже?
— Артист на сцені — один, а у житті — часто інший. Іноді зірка на сцені — «свій парень у дошку», натомість його райдери свідчать про таку хворобливу зірковість, яка нікому й не снилася. Були випадки, коли просили «квадратні» апельсини, і щоб рушники були застрочені «зліва-направо», а не навпаки. Часом до абсурду доходить. Зірка іноді настільки величезна, що нашому освітлювачу сцени затуляли ганчіркою отвір, щоб він «безкоштовно не дивився концерт». Команда того ж артиста мене, як директора ПК, не пустила за лаштунки, бо «мені там не місце». Попри те, що мій службовий обов’язок — усе контролювати.
Тому про одних можна сказати — дуже приємне спілкування, як, наприклад, у випадку із Дзідзьо, Назарієм і Дмитром Яремчуками, покійним Кузьмою Скрябіним. А про тих, з ким важко, — не для преси. Зрештою, це є звичний елемент нашої роботи. Найбільше розчарування для артиста — коли зал напівпорожній. Особливо прикро, коли доводиться вмовляти людей прийти на концерт високого гатунку. Потім, виходячи із залу, люди дякують і шкодують, що багато хто проігнорував.
— 2017-й рік став для Палацу культури знаковим, бо заклад отримав вагому підтримку влади. Чим ви особливо задоволені?
— У 2017-му ми отримали найбільшу підтримку з бюджету. Завжди по-доброму заздрила колегам ПК у Бердичеві, які хвалилися, що лише торік їм на костюми з бюджету виділили 20 тисяч. А нам багато років «давали» нуль гривень, і торік вперше — 150 тисяч на сценічні костюми! Костюми замовляли у Львові, де шиють одяг для ансамблю Вірського, хору Вірьовки. Сьогодні у наших колективів такі вишиванки, сценічне взуття і головні убори, що нам по-доброму заздрять. У планах — ремонт глядацької зали, включно зі встановленням опалення. Дуже раді, що нас підтримала влада і депутати, виділивши кошти на ремонт сцени і нові лаштунки «Француз». Шили їх у Львові, і привезли куліси нам перед «Лесиними джерелами». Тепер приїздять до нас і кажуть: «Нічого собі!».
— Часто доводилося чути раніше, що колективи не мають фінансів для поїздок на фестивалі за межі міста. Яка ситуація нині?
— Наші аматори народної творчості мають багато запрошень на фестивалі. Дякуючи підтримці батьків та міської влади (вперше виділено 10 тисяч на транспортні послуги для колективів ПК), а також — завдяки нашому власному спецрахунку, маємо змогу тепер частіше брати участь у конкурсах. Навіть найстарший колектив — хор ветеранів «Осіннє золото» — є активним учасником мистецьких заходів за межами міста. Нещодавно у Луцьку Народний дитячий фольклорний ансамбль «Ордана» взяв гран-прі, а Народний хореографічний ансамбль «Веселка» привіз 1 місце. Обидва колективи здобули грошові премії у євро, які використають на участь у інших фестивалях. Ведемо підготовку до відвідин цими колективами фестивалів у Болгарії та Угорщині. Дуже хочеться, аби Новоград заявляв про себе на міжнародному мистецькому рівні. Перемоги свідчать, що наші колективи мають високий рівень, аби презентувати себе на престижних заходах. Разом із тим, виїхати з колективом у Житомир обходиться у 4 тисячі… Торік ми заробили 180 тисяч за оренду приміщень, надання платних послуг, прокат костюмів тощо. Завдяки цьому можемо розширювати горизонти, хоча майже 100 тисяч йде на зарплату та господарську діяльність.
— Які проблеми є у роботі Палацу культури?
— У нас є великий голод на кадри. Дуже важко знайти акомпаніатора чи концертмейстера. Взяли на роботу спеціаліста, то його вистачило на два місяці. По-перше — маленька зарплата, по-друге — брак необхідних знань.
— Новоград відвідали багато відомих артистів, але приїзд зірок, на кшталт «Океану Ельзи», залишається не подоланою висотою. Завеликі вимоги у таких артистів?
— Кожен прораховує витрати: гонорар, забезпечення музичного і сценічного супроводу тощо. Скажімо, коли ми запрошували «95-й квартал», то вони одразу запитали про кількість глядацьких місць. Порахували, що вартість квитка на їх концерт для Новограда коштуватиме від 1 тисячі до 1200 грн. Зрозуміло, за таких умов багато глядачів вони у нас не назбирають. Натомість у великих залах є можливість здешевити квитки.
— Тобто, не варто чекати, що зірки найвищої величини до нас приїдуть?
— Усе впирається у вартість квитка. Хіба що, якийсь меценат візьме на себе витрати з організації концерту. Часто таких виконавців не влаштовують умови залу ПК. Усім, хто до нас звертається, ми не відмовляємо. Очікуємо новий формат музичного фестивалю «Lesia fest», де організаторами заплановано багато молодіжної музики. Зрештою, той факт, що ми не спимо, підтверджують слова одного з організаторів концертних агенцій, який побачив афіші на фасаді і вигукнув: «Та у вас тут — культурна столиця!» (сміється — авт.)
— Тож нехай усі музичні і мистецькі запити вдасться реалізувати!