Лексиколог

Водій старенького «Вольво» ледь не наїхав на білобрисого парубка у жовтій футболці, сірих шортах і в білих кросівках на босу ногу.
Опустивши віконце, червонощокий водій випалив:
— Ідіот! Йолоп! Куди преш?!
Білобрисий витріщився на власника іномарки, закотив очі під лоба і ритмічно закивав головою?
— Погоджуєшся, що ідіот? — дратівливо кинув червонощокий. І зі смаком почав озвучувати своє широке пізнання лексики. — Так і ідіоти відчувають небезпеку. Питаю, куди преш, бовдуре?! Чи осліп, телепню?! Чи курнув чого, га, наркоша? Перехід — далі, бевзю! Чи жити тобі набридло, бельбасе! Я до тебе звертаюся, вишкварок нещасний! Чи ти справді ідіот? Га, кажу, придурку!
Хлопець подивився кудись праворуч, потім — знову на водія авто. Претензійно до нього кивнув, мовляв, у чому справа?
Червонощокий почав сатаніти:
— Ти гля! Цей недоумок ще щось до мене має! Чого киваєш, псих?! Мало Богу душу не віддав і киває, прищаве! Зараз ось вийду з машини, биткою гепну по кумполу, то мізки зразу на місце стануть!
Молодик знову закотив очі під лоба. Знову захитав головою.
Водій «Вольво» вже дещо спокійніше мовив:
— Може, воно і справді больне? Гей, дурило! Ти з якого дурдому втік?
Зрештою юнак… вийняв із вух навушники і спитав водія:
— Чо, дя?
— А-а. То ти не ідіот.
— Чо, дя?
— Таки ідіот!..