«Україна — бастіон на межі Євроатлантичної цивілізації»

Наш земляк Віталій Ярмоленко у свої молоді роки — уже головний консультант у Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД), дослідник країн Центральної Азії. У контексті російсько-української війни оцінки молодого фахового експерта, як і багатьох його колег, мають особливу актуальність. Тому цих спеціалістів запрошують на телеканали, «круглі» столи, вони ведуть блоги, розповідають про міжнародні виклики, дають політичні прогнози та оцінку світових подій. Аналітика воєнного часу від НІСД представлена на офіційному сайті: https://www.facebook.com/nissgovua.

«Звягель» вирішив поцікавитися: який шлях подолав наш земляк, перш ніж стати фаховим експертом у зовнішній політиці. Віталій Ярмоленко люб’язно погодився дати нам інтерв’ю.

— Усе почалося в дитинстві з розмов із прадідом, ветераном Другої світової війни, котрий понад 40 років працював учителем історії та географії. Захоплення історією пройшло через увесь період мого навчання у школі. У десятому класі, після першої поїздки до Польщі, я захопився мрією про дипломатичну кар’єру. Це надихнуло наполегливіше працювати над удосконаленням англійської мови, яку я починав вивчати ще в дитинстві. По закінченню школи вступив до факультету міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія», який закінчив із відзнакою. Захищав дипломну роботу в перші дні Революції Гідності.

Потім вирішив продовжити навчання на магістерській програмі Східних студій Варшавського університету.

— Коли вдалося на практиці зазирнути на дипломатичну кухню, яка була об’єктом мрій?

— У 2017 році я був відібраний на програму стажування до Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції (ще тоді) Адміністрації Президента України, яку організовувала ГО «Ліга інтернів». Це була унікальна можливість краєм ока зазирнути до таємниць дипломатичної кухні. Через рік вступив до аспірантури першої альма-матер.

— Коли вдалося з’ясувати, у якій сфері дипломатії вам цікаво розвиватися?

— Восени 2020 року з’явилася виняткова можливість долучитися до колективу Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. Аналіз актуальних питань міжнародної політики та стратегії ключових для України держав — саме та стихія, в якій подобається рости та розвиватися. Тут важливо вишукувати та ознайомлюватися з якнайбільшою кількістю інформації. Навіть із тією, яку справедливо вважають фейковою. Необхідне критичне ставлення до опрацьованого матеріалу, що вимагає постійного удосконалення теоретичної підготовки та погляду «з боку» від досвідчених колег. Надмірна самовпевненість руйнує фаховість і шкодить репутації.

— Думаю, що наступне питання вам ставлять найчастіше зараз, а саме: як охарактеризуєте події після 24 лютого?

— Світ став жити в реаліях, близьких до тих, що панували майже 90 років тому. Попередня система міжнародних відносин активно руйнується, а міжнародні наднаціональні інституції, у першу чергу ООН, остаточно довели неспроможність запобігти новим великим воєнним конфліктам.

77-річний мирний період в історії Європи (якщо не враховувати воєн у колишній Югославії у 1991-2001 роках) завершився. Розпочалася воєнна ескалація, подальший розвиток масштабів якої важко передбачити. Слід лише нагадати, що обидві Світові війни розпочалися саме в нашій частині Європи.

— Україна стала епіцентром процесів, що зараз мають вирішальне значення для багатьох країн. Як у цих умовах слід трактувати нову місію нашої країни у світі?

— Довоєнні трактування України як «містка між Заходом та Сходом» або «Центру Європи» слід уважати застарілими.

Усе більш актуальним стає значення «бастіону на межі Євроатлантичної цивілізації», на схід від якого закінчується поняття про вільний демократичний світ, верховенство закону та гуманізм.

Збереження нашої державності та суверенітету є справою виживання для Заходу, що опинився перед викликом зміцнення автократій та популізму впродовж останніх кількох років. Це починають дедалі краще розуміти навіть у Західній Європі, де прагнули діалогу з росією — з частини безпекового простору від Ванкувера до Владивостока.

— Іншим важливим аспектом є наші ресурси та потенціал України?

— Так. Особливо це стосується агропромислового комплексу та металургії. Це робить нас важливим гравцем на світовому ринку. Водночас наші багатства можна вважати прихованою мотивацією до розв’язання росією війни проти нашої держави.

Потенційні згубні наслідки агресії росії довели значення України для світової продовольчої безпеки. За прогнозами ООН, через війну протягом найближчого року у країнах Африки та Азії від голоду страждатимуть близько 1,5 млрд осіб.

— За оцінками вашого інституту стратегічних досліджень, повномасштабна війна в Україні має катастрофічні наслідки для вітчизняної промисловості?

— Неминучими наслідками війни стане значне скорочення виробництва в Україні, яке, за прогнозами МВФ, у 2022 році сягне 25-35 %.

РФ цілеспрямовано руйнує промислові об’єкти тих сегментів промисловості, що належать до вищих технологічних укладів — наукомістких виробництв машинобудування, виробництв зброї та боєприпасів, хімічної промисловості тощо.

Забезпечення повноцінної роботи промислового сектору треба розглядати як один із ключових чинників стійкості економіки у воєнний та післявоєнний періоди, що надасть можливість не лише відновити внутрішнє виробництво, а й запобігти надмірній інфляції, погіршенню зовнішньоторговельного балансу, зниженню податкових надходжень до державного й місцевих бюджетів.

— Які прогнози міжнародної ситуації зараз?

— Актуальна міжнародна ситуація є непередбачуваною. Розвиток безпекової динаміки, особливо в Європі, залежить від економічної стійкості та подальшої спроможності України чинити опір країні-агресорці. Амбіції останньої будуть зменшуватися прямо пропорційно силі спротиву її воєнної експансії.

ЗСУ та інші збройні формування України продовжують руйнувати міф про непереможність «другої армії світу» та негативні прогнози західних розвідок.

Юлія КЛИМЧУК