«Не уявляла себе режисером театру після визнаних професіоналів театральної справи»

Нещодавно — 27 березня, світ відзначав Міжнародний день театру. У Звягелі є власний аматорський театр, створений при міському Палаці культури в 1949 році. З 1959 року театр носить почесне звання «народний». Його сучасний колектив дуже полюбився містянам, має у репертуарі багато вистав. 

— Режисерами театру за всю його історію, — розповіла Тетяна, — були: Віктор Дубовицький (1949-1957 рр.), Яків Горелий (1959-1965 рр.), Заслужений працівник культури України Петро Сурай (1965-2005 рр.), Валентин Ольшевський (2008-2017 рр.).

За роки роботи театру поставлено близько 140 вистав, частина яких — за творами землячки Лесі Українки: «На полі крові», «Лісова пісня», «Касандра», «Бояриня», «Одержима», «Йоганна, жінка Хусова». Колектив брав участь у гастрольній діяльності, різноманітних республіканських, всеукраїнських, обласних театральних фестивалях та конкурсах, де здобував призові місця.

Очолила аматорський народний молодіжний театр

— Він працює в міському Палаці культури з 1978 року. Ініціатор створення колективу та його перший керівник — Геральд Уставицький. З 1988-го по 2005-й рік колективом керувала Тетяна Єрмакова. Учасниками колективу були і є школярі та молодь від 7 до 16 років.

З 1998 року, за ініціативою Тетяни Єрмакової, у місті проходив фестиваль театральних колективів навчальних закладів. У 2001-му молодіжному театру присвоєно почесне звання «народний». З 2005 року керівником театру була Людмила Гамма. А з 2017 року з молодіжним колективом працюю я. 

«Нині працюю з двома колективами»

— З дитинства я була учасницею драматичного гуртка в Палаці дітей та молоді. Коли навчалася в 9-му класі, прийшла в народний (тоді самодіяльний) театр, що працював при Будинку офіцерів, режисером була Заслужений працівник культури Євгенія Халова. Саме вона й надихнула мене стати режисером. 

Коли я працювала художнім керівником у Парку культури, у 1994 році мене запросив у театр Палацу культури Петро Сурай. З виставою «Касандра», де я виконувала роль Гелени, ми їздили на творчий конкурс у Кіровоград. Коли режисером був режисер Валентин Ольшевський, я брала участь у всіх виставах, які він ставив.

Керівником народного молодіжного театру я стала працювати з 7 серпня 2017 року, а керівником народного аматорського театру — з 1 лютого 2018 року. Нині працюю з двома колективами.

Коли директор ПК Ірина Антипчук запропонувала мені очолити народний молодіжний театр, — розповідає режисер, — я спочатку відмовилася, бо все життя працювала організатором-методистом, маючи диплом режисера. Директор наполягла, мовляв: «Спробуй, треба захистити звання «народний», ти ж за фахом режисер». 

«Дуже приємно працювати з однодумцями»

— Я спробувала, і вийшло. Після захисту мені запропонували взяти під своє керівництво ще й народний аматорський театр. Я навідріз відмовлялася, бо не уявляла себе режисером театру після таких визнаних професіоналів театральної справи, як Петро Сурай, Валентин Ольшевський. Дуже боялася, що у мене нічого не вийде. Колективу не було, а де знайти людей, хто погодиться грати? 

Першою акторкою у мене стала Оксана Андрійчук, яка до сьогодні в театрі. На сьогодні у колективі працюють 40 акторів, яких я люблю і ціную. Мій колектив — моя театральна родина. Усі — талановиті, добрі, чуйні, завжди допомагають один одному. Дуже приємно працювати з однодумцями.

Актори нашого театру — люди різних професій

— Кожен із них закоханий у театральне мистецтво. Якщо людина любить те, що робить, то обов'язково все вдасться.

У нас є цілі династії акторів. Наприклад, родина Пастухових. Мати Надія Сергіївна (вчитель на пенсії) грала ще в режисера Петра Сурая. І діти її сьогодні — провідні актори театру: Ольга Козак та Роман Пастухов, обоє працюють в райдержадміністрації.

Пошук матеріалу для вистав

— Процес відбувається за правилами постановки вистави: пропонується вистава, розподіл ролей, начитка, розводка мізансцен... Найчастіше обираю вистави я. Вичитую, обдумую, пропоную. Вистава «Батьківська хата», наприклад, була запропонована нашим директором, але сценарій довелося замовляти в Чернівецькій обласній бібліотеці, автор — наш сучасник і проживав у Чернівцях. 

Твір «Блакитна троянда» Лесі Українки запропонували поставити мої актори Діна та Дмитро Яроші. До речі, вони й зіграли головні ролі. 

Твори нашої землячки я намагаюся показувати глядачу майже щороку (новий прем’єрний показ), тому що не всі знають драматичні твори Лесі, потрібно ознайомлювати земляків. Більшість знає «Лісову пісню», про інші твори навіть не чули, а вони дуже цікаві. Ми намагатимемося знайомити глядача й надалі з драматургією Лесі Українки.

За творами Лесі в репертуарі нашого театру є чотири вистави: «Йоганна, жінка Хусова», «Камінний господар», «Бояриня», «Блакитна троянда». Також є вистава за твором Олени Пчілки «Сужена, не огужена».

Кожна репетиція — наче зустрічі родини

— Багато різних цікавих ситуацій було, про кожну розказати й дня не вистачить. Начитка комедій — це взагалі весело. Самі сміємося, бо коли треба грати, повинен і глядач веселитися, тож на собі перевірямо.

Кожна репетиція — то є збір театральної родини в єдине ціле. Це особлива атмосфера, творча, яка надихає на щирість, імпровізацію, відкритість. Кожен із акторів приходить із роботи, ми п'ємо чай із печивом, розповідаємо новини, що в кого відбулося цікавого.

Цікаві ситуації

— Одного разу, коли була репетиція, начитка п'єси «Батьківська хата» (а це драма про матір), до нас прийшла жінка, яка пише вірші, і попросилася посидіти на репетиції. Ми працюємо над виставою, і раптом чуємо, як хтось схлипує у залі. Усі повернулися, а та жінка плаче… Та й у нас сльози текли на перших репетиціях. Вистава вийшла гарна. Ми їздили з нею виступати.

Збираємо кошти на ЗСУ з кожної вистави

— Чи під час повномасштабної війни змінився підхід до творчості на сцені? У постановці вистав нічого не змінилося. Але на фронт пішли наші актори, хтось за кордон з дітьми поїхав. Намагаємося збирати кошти на ЗСУ з кожної вистави. Наприклад, остання вистава «Блакитна троянда» зібрала 12 тисяч гривень.

Наш театр  люблять, глядачів стало більше. Керівництво нас підтримує. Усе добре.

Над чим зараз працюють?

— Запустили в роботу дві комедії (розділилися актори на групи): за твором німецького драматурга Франца Крьоца за твором «Рятуйте, мене женять» та французького драматурга Колода Маньє «Обережно, лямур» за твором «Блез».

Разом із нашим туристичним центром ми зробили театралізовану екскурсію на фортеці. Дуже багато людей прийшли, проводили по декілька разів. Неодноразово також проводили екскурсії для іноземних делегацій.

Їм сподобалося. Ставили питання екскурсоводу, навіть аплодували. Була відповідна історична атмосфера: заходять люди у фортецю, перед ними сидить князь Острозький, літописець, потім вони оживають і говорять, як справжні.

Про акторів театру

— Про наших акторів можна говорити багато — кожен із них талант, вони всі закохані в театр, на кожній виставі викладаються повністю. 

У нас є цілі сім’ї акторів. Наприклад, Дмитро та Діна Яроші прийшли в театр недавно, обоє дуже талановиті. Саме вони запропонували поставити виставу «Блакитна троянда», зіграли головні ролі, допомагали з реквізитом. Раніше завжди ходили на наші вистави. 

Роман Пастухов — наш провідний талановитий актор, виконавець головних ролей, князь Василь Острозький.

Акторка Лариса Лісовська — у неї має бути все досконало і в тексті, і в міміці, і в костюмі. Коли вона грає, важко сказати «не вірю!».

У багатьох виставах брав участь Юрій Дробот, виконував головні ролі. Зараз він тимчасово перебуває в Естонії, але репетиції відвідує онлайн, продовжуючи грати у виставах. 

Серед нових акторів — стоматолог Галина Назарук. Вона менше року в театрі, але вже встигла зіграти в двох виставах.

Приватний підприємець Сергій Сальчук — наш незмінний Командор у виставі «Камінний господар», король із дитячих вистав. Завжди відгукнеться на будь-яку творчу пропозицію і виконає свою роль талановито й досконало.

Оксана Андрійчук — наша Бояриня, Йоганна, пані Дембицька, Долорес. Має ще багато інших ролей в театрі, виконаних професійно.

Ольга Козак багато років є старостою театру. Вона не тільки чудова акторка, а й гарний організатор.

Які цілі у творчій роботі?

— Хочу показати глядачу всі твори, написані Лесею Українкою. Мрію поїхати з акторами нашого театру на конкурс або фестиваль, щоб представити наш чудовий колектив, яким я дуже пишаюся.

Є мрія поставити на фортеці виставу «Касандра» нашої землячки.

Юлія КЛИМЧУК