Життя моє…

Чому сумна, чому болить душа,
Де ділась сила, чому немає хисту,
Як в полі дерево стоїть без соку і без листу.
Роки мої, віки мої, ви сивочолі хвилі,
Чому так сутужно мені, Чому такі не милі?
Моє минуле спогади снує
По обездоленій життєвій ниві,
Сумує серце, спокою нема,
Нема його й донині.
Летить у вирій зграя журавлів,
Летять, летять, курличуть,
Та й не журавлі летять — летять мої роки
Й мене з собою кличуть.
Галина ВЕЛИКА

БАБИНЕ ЛІТО
Бабине літо пролітає,
Мого торкається чола,
Скільки воно в собі плекає
Смутку, і радості, й тепла.
Так пролетять і мої роки,
Безслідно у безмежну даль
З собою заберуть мій спокій,
Мені залишиться печаль.
Печалі й смутку я не хочу,
Хай краще буду я одна.
І келих, щастям налитий жіночим,
Я хочу випити до дна.

Написаний 20 жовтня 1970 року. Скільки прожила, а такого бабиного літа не бачила. Павутиння летіло, як біла вата…
Галина ЗАХАРЧУК