Крах бункерного комбінатора

— Алло! Герасім-Муму?

— Так точно, Лодимир Лодимирич! Вам, мабуть, уже відомо, що...

— Докладуй!

— ЗСУ — у Курську!

— Уже?!

— Тобто, на Курщині.

— Конкретно!

— Противник підходить до «курської дуги».

— Ммммм... Як вони пройшли крізь наші дві укріплені фортифікації?

— Просочилися. Несподівано. Такого зухвальства ми від укропів не чекали.

— А ти єнерал чи не єнерал?!

— Єнерал, так точно!

— Головний єнерал! І повинен був чекати будь-чого! І завжди бути готовим до будь-чого!

— Винуватий, Лодимир Лодимирич.

— Чому «кадировці», які тримають там позиції, пропустили українських диверсантів?

— Кажуть, продалися.

— Так-так-так-так-та-аааак... Як це?

— Уклали, дон-дон, із ЗСУ пакт про ненапад.

— Так-так-так-так-та-аааак... Винуватців на передок!

— Так точно! Вони вже рухаються у гарячу точку.

— Рухаються?

— Так точно! Вже тиждень ідуть.

— Воякі, таку-сяку!.. Волкі позорні!

— Так точно, Лодимир Лодимирич!

— Ммммм... Дані з першого дня вторгнення українських диверсантів. Суть і факти!

— Спочатку противник вийшов на Тьоткіно. Потім перекинувся на Дядькіно. Затим — на Мамкіно. З Мамкіно — на Батькіно. З Батькіно — на Бабкіно. З Бабкіно — на Дєдкіно...

— Коротше!

— У даний час противник рухається на Будановку.

— Що-о?!

— Так. Іронія долі, Лодимир Лодимирич, але такий населений пункт і справді існує на Курщині. Просто збіг обставин.

— Ммммм... Треба перевірити, чи той Буданов часом родом не з цієї Будановки... Українські диверсанти марадьорять?

— На диво... Коротше, ні унітазів не тягнуть, ні стіралок, та нічого. Навіть місцевих жителів не чіпають.

— Хм... Які вживаєте заходи для стримування і знищення ворога?

— Наші війська мужньо протистоять ворогу. Загалом за останні дні наші доблесні воїни відсунули ворога на триста кілометрів від «курської дуги». Загалом знищено триста танків, триста бронемашин, триста установок «Петріот», велику кількість артилерійської і стрілецької зброї. Втрати особового складу ворога підраховуються.

— Ммммм... Наші втрати?

— Ніяких! Хіба що маємо кілька поранених бійців. Колони техніки не знищуються, літаки і вертольоти не збиваються, в полон ніхто не здається, тік-тон дон-дон драла від кордону не давали... Особливо в цих боях відзначився ескадрон «Летючі орли». Їх єсаул, Олежка Газманчиков, своєю шаблюкою хвацько розрубав навпіл американський танк «Абрам»!

— Мммм... Мені знайоме прізвище цього єсаула.

— Ну як же! Пам’ятаєте: «Єсаул, єсаул, шо ж ти бросіл коня? Пристрєліть нє поднялась рука...»

— Єсаулу Газманчикову присвоїти звання героя росії!

— Так точно, Лодимир Лодимирович!

— Бийте і далі по українських диверсантах «кабами», «іскан-дерами»... Усією наявною зброєю!

— Так точно! Так і робимо. Але українські диверсанти спритно окопуються, будують бліндажі, риють окопи. А декотрі укропи постійно в русі. І часто роблять несподівані круті повороти.

— Тоді думайте! Думайте! А то ще, чого доброго, круто повернуть на Москву! Вам відомі плани ЗСУ? Куди вони далі підуть?

— З їхнього боку нічого не коментується.

— Ясно. Гриф «особливо секретно».

— Лодимир Лодимирич…

— Ну?!

— Щойно поступили дані, що ЗСУ вступили і в Бєлгородську область.

— Що? Так-так-так-так-та-аааак...

— А ще є дані розвідки, що їх веде Ковпак.

— Скільки сьогодні випив, єнерал Герасім-Муму?

— Ні в одному оці, Лодимир Лодимирич!

— Розвідка доповідає. Або той однофамілець, або клон. Наука зараз далеко пішла.

— Наука, наука! Тут якась хитрість. А може, їх Пригожка веде?

— Так ми ж його, того...

— Ти ж кажеш, що наука!

— Ну...

— Чи всіх мешканців евакуювали з критичної зони?

— Всіх не вдалося. Чимало залишилося. Та тут...

— Не тягни!

— Декотрі курчани радісно зустріли укропів. Кричать їм «Слава Україні»! Гуртуються в загони.

— Навіщо? Так-так-так-так-та-аааак... Ждуни...

— Так точно!

— Арештувати!

— Так точно!

— Доповідати кожну годину! Ні! Тридцять хвилин! Ні! Десять хвилин!

— Так точно!

— Виконуй!..

...— Так, треба викликати Боброїдку-Сімобздян. Треба терміново передати нові «методички»...

Лихий БАНДЕРІВЕЦЬ