«Людям подобається, що мої сумки не схожі на ті, які продають у магазинах»

Нещодавно пані Людмила мала виставку своїх робіт у Музеї родини Косачів-Драгоманових і брала участь у Звягельському ярмарку. «Вироби, створені з любов’ю, терпінням і великою душею. За кожною річчю — години праці, натхнення та частинка її серця. Іноді найцінніше — живі емоції людей поруч», — написала про це в соцмережах донька Людмили. Ми поспілкувалися з майстринею, який сенс вона вкладає у свою творчість. 

— Пані Людмило, ви робите сумки ручної роботи. Розкажіть, будь ласка, про це.

— Ручна робота для мене — це не просто хобі, а спосіб самовираження і внутрішньої гармонії. Кожна сумка — це маленька історія, створена з любов’ю. У цьому процесі я відпочиваю душею, надихаюся і водночас дарую частинку себе іншим.

— З чого шиєте сумки і звідки берете ідеї, який вони матимуть вигляд?

— Переважно використовую бавовняні шнури, адже вони натуральні, екологічні, стильно виглядають у виробі. Ідеї приходять по-різному: інколи це настрій, часом буває, що надихаюсь сумками та косметичками в соціальних мережах, а інколи — бажання створити щось ніжне, жіночне й унікальне. Я дуже люблю цю справу, і я цим живу.

— На вашу думку, наскільки цінується нині ручна робота? Чи все ж таки на цьому розуміється далеко не кожен?

— Сьогодні ручна робота починає цінуватися більше, аніж раніше, на мою думку. Люди  почали шукати унікальність, прояви душевності, історії створення в речах. Але все ж не кожен до кінця розуміє, скільки часу, зусиль і любові вкладено в кожен виріб.

— «Жіночий аксесуар як мистецтво» — так називалася ваша виставка, що була презентована у березні в Музеї родини Косачів-Драгоманових. Як і коли ви зрозуміли, що хочете презентувати свої роботи на загал?

— Ця ідея прийшла поступово. Коли побачила, що мої сумки викликають щирі емоції у людей та здивування, що я це роблю власноруч, з’явилося бажання показати їх ширшій аудиторії. Сама ідея презентувати вироби на виставці була не моєю. Мені запропонували, я спочатку вагалася, але згодом обдумала і подумала: «Чому б ні?».

Виставка стала для мене важливим кроком у нове і великим натхненням рухатися далі.

— Виявляється, сумки були популярними ще в минулих століттях. Наприклад, Леся Українка доповнювала свій образ невеликою плетеною сумкою, що можна побачити на світлинах. А які цікаві факти з історії сумок знаєте ви?

— Сумки мають дуже давню історію:  від перших мішечків кочових племен —до різноманіття сучасних жіночих аксесуарів. Колись вони були не лише аксесуаром, а й необхідністю. Цікаво, що раніше їх носили і чоловіки, і жінки. А маленькі плетені сумочки завжди символізували витонченість і стиль. 

До речі, у Великій Британії існує офіційний День жіночої сумочки, а одна з найдорожчих сумок у світі створена із золота та діамантів.

— Які у вас виникли емоції, коли на виставці у музеї презентували фото Косачівен, згенеровані ШІ, із вашими сумочками?

— Це було неперевершено, цікавий експеримент. Дуже дякую пані Юлії, Оксані Миколаївні, Ларисі Миколаївні, Ірині, особлива подяка Людмилі Петрівні Гаммі за таку ідею перевтілення — настільки всі вироби вписалися в ті часи, під постаті, їхні образи... Усі присутні були приємно здивовані, а у мене було враження, ніби я побувала у тій епосі й шила сумки саме для Лесі та її родини. Це дуже цікаво…

— Які відгуки доводиться вам чути про свої вироби?

— Найчастіше я чую, що мої сумки люди називають особливими. Їм подобається, що вони не схожі на ті, які продають у магазинах, і що в кожній з них відчувається моя душа. А я насправді багато вкладаю себе у свої вироби. Завжди прагну доповнити чимось унікальним або ж поєдную цікаві кольори між собою.

— Яким чином вдається поєднувати офіційну роботу з цікавим хобі?

— Я працюю у сфері медицини, тому моє хобі — це своєрідний баланс. Після робочого дня творчість допомагає відновитися, переключитися і наповнитися енергією. 

У просуванні моєї творчості в соціальних мережах, і не тільки, мені допомагає моя родина. Таким чином все більше людей дізнаються про мої вироби. В Інстаграмі є моя сторінка liu.ko, де детально знайомлю клієнтів зі своїми виробами.

— Чи купують ваші сумки колеги, подруги? 

— Так, звичайно. Часто саме колеги та знайомі стають моїми першими клієнтами, підтримують і надихають, а вже далі радять мене своїм зна-йомим тощо. Я справді ціную таких людей поруч, бо вони таким чином демонструють віру в мене та мої можливості. Це дарує неабияке натхнення. 

— Жіноча сумочка — це відображення внутрішнього світу та характеру власниці. Ваші клієнтки — це жінки якого характеру, стилю, смаків?

— Мої клієнтки — це жінки, котрі цінують індивідуальність, ніжність і стиль. Вони люблять речі з характером, історією, не бояться виділятися. Але не жінками єдиними я реалізую своє захоплення. Моїми клієнтами також є чоловіки, які прагнуть приємно здивувати своїх коханих, і я допомагаю реалізувати їх задуми.

— У світі існують цілі музеї, присвячені сумкам, найбільша колекція знаходиться в Амстердамі. Чи хотіли би ви створити такий оригінальний музей у Звягелі?

— Це дуже цікава ідея. Можливо, колись я би хотіла створити такий простір — місце, де ручна робота буде не просто річчю, а мистецтвом, яке надихає.

— Можливо, траплялися цікаві історії, пов’язані з виготовленням сумок?

— Бували моменти, коли сумки знаходили своїх власниць буквально з першого погляду. Інод

і люди кажуть, що це саме їхня річ, без роздумів купують одразу, і це дуже надихає мене творити далі.

— Які мрії, цілі хотіли би реалізувати у своєму хобі?

— Моя мрія — розвивати свою справу, створити впізнаваний бренд і надихати інших. Хочеться, щоб мої вироби приносили радість і залишали теплі емоції у кожної власниці.

— Дякую за цікаву розмову і бажаю вам нових цікавих обріїв у творчості!

— І я вам щиро дякую за цікавість до моєї роботи!

Юлія КЛИМЧУК