«Наша сім’я готова бути мотиватором для людей, які починають важкий шлях відновлення»

Захисники з ампутаціями в Україні та Звягелі, зокрема, залишаються такою собі «терра інкогніта» — маловивченою, практично не адаптованою до суспільного життя категорією. Безболісна їхня інтеграція в суспільство — це не про пафосні промови і звіти чиновників, це — завдання, яке мало бути виконане ще на вчора. Натомість наразі найбільше про адаптацію захисників з ампутаціями знають їхні сім’ї, щоденно здобуваючи важливий досвід для всього суспільства. Сім’я Малиновських — одна з таких сімей. 

«Хотілося би, щоб у Звягелі більше звертали увагу на такі сім’ї»

— Юра — дуже сильна людина, адже повернувся до повноцінного життя після складного поранення, — каже його дружина Ксенія. — Ми знаємо, як важко проходити цей шлях, і можемо бути корисними для тих, хто повертається з фронту. 

Хотілося би, щоб у Звягелі більше звертали увагу на такі сім’ї, які стають прикладом для інших, — закликає Ксенія. — Мої знання, переконана, стануть у нагоді багатьом хлопцям, які залишилися зараз напризволяще. Впевнена, що ситуацію можна змінити. Так, це буде складно, але дуже необхідно.

Жінка поєднала в собі не лише медичну і психологічну освіту, а й відчула болісні наслідки війни. Вона — не лише дружина ветерана з інвалідністю, ще й переселенка. 

Психологічна та медична освіти дають їй можливість працювати з бійцями, котрі не сприймають цивільних психологів. До неї на консультації йдуть, як до рівного, розуміючи, що дружина ветерана з ампутацією не з підручників знає усі виклики на цьому непростому шляху.

«Наша сім’я готова бути мотиватором для людей, які починають цей тяжкий шлях, — каже Ксенія. —  Життя на цьому не закінчується — воно прекрасне і дивовижне, зі складними ампутаціями можна жити, бути корисними для суспільства. Важлива умова — аби була підтримка».

«Емоції від контузій і травм залишає у спортзалі»

Юрій — із перших днів повномасштабного вторгнення росії став на захист України та виконував бойові завдання на фронті. У січні 2024 року його підрозділ було передислоковано на Куп’янський напрямок Харківської області, де він продовжив службу разом із побратимами на одній із найскладніших ділянок фронту.

18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання отримав важке мінно-вибухове поранення, унаслідок якого відбулася втрата лівої гомілки. Попри тяжке поранення, він не зупинився, пройшов шлях відновлення та повернувся до активного життя. Власна наполегливість, підтримка дружини і заняття спортом допомогли йому.

— Я дуже задоволений тренуваннями, — розповів Юрій, — адже вони відновлюють силу духу, дарують багато позитивних емоцій. Наше спілкування у звягельському клубі адаптивного спорту «Нестримні» — це спільнота однодумців, яка підтримує та надихає. Впевнений, що мережа адаптивних клубів має розширюватися, адже саме тут ветерани повертаються до активного життя. Особисто для мене спорт — це найкраща реабілітація. 

— До спортзалу ми прийшли разом, — каже Ксенія, — спочатку це була моя ініціатива, яка дуже сподобалася чоловіку. Бачу, як він позбавляється емоцій, що накопичилися після контузій і травм. Вони всі залишаються у спортзалі.

Маючи протез замість ноги, 59-річний Юрій справляється з багатьма життєвими викликами. Він виступає в різних видах адаптивного спорту, самостійно керує автомобілем, їздить на велосипеді, регулярно тренується, займається метанням ножів, сокири та силовими тренуваннями, бере участь у ветеранських спортивних заходах, представляє нашу громаду на різних подіях. Нещодавно отримав сертифікат з адаптивного піклболу (вид спорту, що поєднує елементи тенісу, бадмінтону та настільного тенісу).

Тренери Юрія захоплюються його завзятістю і наполегливістю. До війни спорт теж був важливою частиною його життя, свого часу він викладав карате. Саме спорт став одним із ключових інструментів його фізичного та психологічного відновлення після поранення.

Разом брали участь у міжнародних програмах відновлення

Ксенія працює з військовими та їхніми родинами у напрямках подолання наслідків бойового стресу, підтримки після контузій, роботи з фантомним болем після ампутацій, адаптації до життя після поранення, психологічної підтримки родин військових, ВПО.

У своїй роботі застосовує сучасні міжнародні підходи психологічного супроводу військових, зокрема, терапію прийняття та відповідальності ACT (Acceptance and Commitment Therapy), модель переживання втрати Вільяма Вордена.

Ці методики використовуються у роботі з ПТСР, травматичним досвідом війни, наслідками ампутацій, переживанням втрати побратимів, хронічним болем та адаптацією до життя після поранення. Також Ксенія має міжнародний досвід участі у програмах психосоціальної реабілітації військових після поранень та ампутацій.

Разом із чоловіком вони брали участь у міжнародних програмах відновлення. Зокрема, у програмі підтримки ветеранів у Швеції та міжнародній програмі відновлення військових на острові Тенерифе. Цей досвід дозволив ознайомитися з сучасними європейськими підходами до комплексної реабілітації ветеранів.

Віртуальна реальність у боротьбі з фантомними болями

Окремим напрямком професійної діяльності Ксенії є допомога військовим із фантомними болями після ампутацій. Вона пройшла спеціалізоване навчання з використання сучасної VR-методики VRNOW та має відповідний сертифікат роботи з цією технологією.

Йдеться про сучасний реабілітаційний підхід, який використовує віртуальну реальність для зменшення фантомного болю після ампутацій. Під час занять людина бачить у VR середовищі «відновлений» рух втраченої кінцівки, і мозок отримує правильний сигнал про її положення та рух. На нейронному рівні це допомагає переналаштувати роботу нервової системи, зменшити помилкові больові імпульси та поступово послабити фантомний біль. Метод є безпечним, сучасним, застосовується в реабілітації військових та цивільних після ампутацій у провідних реабілітаційних центрах України та значно покращує якість життя. 

— Після тяжких поранень військовим потрібні не лише лікування і протезування, — каже дружина ветерана. — Важливу роль в адаптації до життя після фронту відіграють адаптивний спорт, психологічна підтримка, сучасні реабілітаційні методики, середовище спілкування «рівний рівному». 

Для відновлення ветеранів необхідні тренажери

Дуже важливо, щоб у громаді були доступні адаптивні тренажери та безпечне середовище для занять із побратимами. Адаптивний спорт для ветеранів — це не просто спорт, а повернення людини до життя через рух і підтримку.

Про те, що адаптивний клуб «Нестримні» у Звягелі потребує спеціальних тренажерів, раніше «Звягель-інфо» уже розповідав його засновник, тренер Вадим Омельчук. На жаль, ця інформація не отримала необхідної підтримки влади та спонсорів, тож проблема залишається відкритою. Дуже шкода, що через нестачу тренажерів ветерани часто втрачають мотивацію і перестають їздити на змагання. 

Серед необхідного обладнання: ручні та адаптовані гребні тренажери, силові тренажери для користувачів колісних крісел, універсальна блочна станція, баланс-платформи, гумові еспандери та легкі гантелі, лави для зміцнення м’язів корпусу, шведська стінка та обладнання для розтягування. Таке обладнання є базовим стандартом сучасних ветеранських просторів відновлення у країнах Європи. 

— Досвід нашої родини засвідчує, — вважають Малиновські, — що сучасна система підтримки ветеранів має поєднувати медичну реабілітацію, психологічний супровід і можливості для занять адаптивним спортом. Створення таких можливостей у громаді допоможе військовим швидше повернутися до активного життя та залишатися повноцінною частиною суспільства. 

Ми готові ділитися власним досвідом і хочемо відчути, що громаді це потрібно.

Юлія КЛИМЧУК