Штучна гребля «вкрала течію»: у селах біля річки Тня на Житомирщині спорожніли колодязі

Закінчення. Початок: https://zvyagel.com.ua/news/160214-shtuchna-greblya-vkrala-techiyu-u-selah-bilya-richku-tnya-na-zhutomurschuni-sporozhnilu-kolodyazi.html

«Шкодять, і зазвичай навіть дуже суттєво!» —

відповідає на питання, наскільки така споруда і бетонні блоки шкодять річці, Михайло Микицей, еколог, інженер-геолог, гідрогеолог та провідний фахівець із моніторингу вод Західного регіону Дністровського басейнового управління водних ресурсів.

«Розміщення бетонних блоків і перегородження русла створює низку негативних наслідків. Головне — це позбавляє річку вільної природної течії, а все інше запускається далі автоматично. Вода втрачає природну швидкість. Весь мул, який раніше виносився далі за течією, накопичується. Через це річка поступово перетворюється на заболочену стоячу водойму. Таке переформатування означає її деградацію, втрату природного стану і здатності виконувати природою закладені функції в цій місцевості», — каже Михайло Микицей.

Найчастіше саме у місцях перекриття русла починає збиратися і застрягати відмерла рослинність та річкова органіка, гілля, водорості, які утворюють суцільний затор. А це ще більше стримує течію. Якщо такі ділянки не розчищати, то в літній період, коли обмаль опадів, річка взагалі в нижній течії може перестати текти.

Течії тут немає, тому річка перетворилася на каскад ставків.

Еколог наголошує, що це також має наслідки для хімічного стану і безпеки води.

«Головний хімічний ризик у таких заблокованих руслах проявлятиметься якраз у спеку в міру випаровування і міління річки, що супроводжуватиметься стрімким зростанням концентрації забруднювачів через банальний брак води. Коли річка сильно міліє, а залишки води качають для зрошення і поливу, її об’єм падає, і вона втрачає здатність розбавляти хімію.

У результаті добрива та пестициди, що потрапляють із полів, опиняються у воді в набагато вищій і небезпечнішій концентрації. Фосфор і азот у перегрітій стоячій воді викликають бурхливе цвітіння синьо-зелених водоростей, які отруюють водойму своїми токсинами. А висока концентрація пестицидів і брак кисню у воді просто вбивають рибу та дрібні організми, перетворюючи залишки річки на концентровану хімічну суміш», — каже еколог.

Бетонні блоки. Вид з місточка на верхню течію.

Під загрозою — якість води в криницях

На його думку, потрапляння в русло нітратів, фосфатів, залишків пестицидів і продуктів їх розкладу, серед яких чимало особливо небезпечних і токсичних сполук, призводитиме до істотних змін гідрохімічного складу води. Ця проблема також стосується грунтових і підземних вод. Тому вода в криницях та природних джерелах може швидко забруднитися нітратами та іншими небезпечними хімічними сполуками.

«Саме тому така самовільна діяльність, будь-яке розміщення штучних дамб, засмічення русла і перекриття вільної течії водотоків є забороненими в Україні. Зокрема, статтею 80 ВКУ передбачені особливості користування малими річками. Забороняється руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки; випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків; розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації; проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок; здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній», — каже Михайло Микицей.

Суха водопропускна труба.

Якщо це незаконно, куди звертатися?

Офіційним інструментом в умовах мораторію на проведення перевірок є додаток «ЕкоЗагроза» (або сайт ecozagroza.gov.ua). Подане через нього звернення з фото та геолокацією дозволяє Держекоінспекції отримати дозвіл Міндовкілля на проведення позапланової перевірки.

«Паралельно слід подавати і класичне звернення, де одразу вимагати залучення заявників на підставі ЗУ «Про звернення громадян», а сам виїзд вимагати проводити винятково з фіксацією та складанням акту на місці порушення.

До перевірки важливо підготуватися: зібрати фотодокази, витяги з кадастру та роздруківки норм Водного кодексу тощо. Якщо відомий конкретний суб’єкт господарювання, який встановив перешкоди в руслі, слід паралельно подавати заяви про злочин до поліції та прокуратури про порушення правил охорони вод та самоправство, а від екоінспекції вимагати за результатами перевірки надсилати акти перевірки з фактами виявлених порушень в органи місцевого самоврядування і також у правоохоронні органи», — пояснює еколог.

Він також радить громаді поруч із подачею скарг теж одразу діяти на місці.

«Розчищення самовільно скинутого мотлоху і перешкод та відновлення течії не є порушенням, це звичайний порятунок водойми. Тому в таких ситуаціях, як склалася тут, слід спробувати пробити прохід для води: якщо пересунути бетонні блоки без техніки неможливо, потрібно розчистити зазори між ними. Граблями та лопатами витягти зі щілин гілля, сміття й намотані водорості, які заблокували прохід. Навіть мінімальний потік почне поступово вимивати застій і пробивати собі шлях. Весь процес прибирання доцільно зняти на відео. Це буде доказом того, що саме громада ліквідувала нелегальну перешкоду та розчистила русло від засмічення. Часто такі дії можуть бути більш ефективними, ніж просте очікування реагування з боку уповноважених структур», — каже Михайло Микицей.

Подібні ситуації поширені в Україні

Михайло Микицей наводить приклад із Франківська, де воду маленької річки Млинівки Стебницької повністю спрямували для наповнення міського озера.

«Раніше відводили десь половину води з цієї річки водонапускним каналом в озеро, і цього вистачало для балансу водообміну. Але останніми роками через спеку та природне обміління цього недостатньо, щоб тримати постійний рівень води. У результаті всю воду з річки спрямували в це озеро. І найприкріше тут те, що вирішити це зараз важко саме через людський чинник: коли люди бачать, як міліє велике озеро, вони піднімають паніку, а до пересохлої маленької річки Млинівки поруч нікому немає діла.

Просто в містах воду забирають на ставки й озера заради краси, а на околицях та в селищах аграрії глухо перекривають малі річки під свої потреби для поливу. Всюди діють за принципом «забрати все до останньої краплі», а що буде з річкою далі — нікого не хвилює», — стурбований еколог.

Нижче самовільної споруди.

Не лише спека, а й вплив людини

Він пояснює, що важливо чітко розмежовувати причини та наслідки. Саму по собі спеку чи посуху не варто сприймати, як винуватця. Погода та літня межень — це природні чинники, які просто формують поточні умови довкілля. У природних процесах складно давати оцінки «добре» чи «погано», адже екосистеми віками пристосовувалися до циклів маловоддя.

«Однак справжньою причиною катастрофічного стану річок і їхнього справжнього стресу є не сама спека, а те, як на цю спеку накладається антропогенний вплив. Така суха і спекотна погода за фактом лише оголює та загострює наслідки того, що людина робила з річками роками: зокрема Поліські річки історично витримували посухи завдяки болотам, заплавам та звивистим руслам, які утримували воду, як губка. Масова меліорація, випрямлення русел та висушування боліт позбавили річки цього захисного механізму. Тепер під час спеки вода з випрямленого каналу витікає миттєво, не лишаючи запасу. Другим чинником є те, що агресивне водокористування відбувається якраз у найгірший момент — саме тоді, коли річка природно міліє, людина чи бізнес починає викачувати з неї останнє для поливу полів або ставків, таким чином річку вбиває не межень, а тотальний забір води в межень, коли в руслі не залишають навіть мінімального екологічного стоку», — пояснює Михайло Микицей.

Фермери не наділені повноваженнями самостійно змінювати статус річок

ФГ «Адалаїда» у відповіді на інформаційний запит ще в лютому 2026 року відповіло: «ФГ «Аделаїда» не наділене повноваженнями самостійно визначати або змінювати статус водних об’єктів чи гідротехнічних споруд. У своїй діяльності ми керуємося винятково чинним законодавством та офіційними даними/визначеннями, які надаються і встановлюються уповноваженими державними органами.

Відповідно, у питаннях використання земель поблизу водних об’єктів, у тому числі щодо дотримання режиму прибережних захисних смуг, ми виходимо з вимог законодавства та застосовуємо їх у практиці господарювання в межах встановлених компетентними органами фактів і статусів».

«Окремо звертаємо увагу, що маловоддя 2026 року носило масштабний загальнодержавний характер: кожним із зазначених наказів обмеження вводились одночасно для сотень водокористувачів по всій Україні (зокрема, Наказом №127 для понад 290 суб'єктів господарювання у понад 10 областях).

Підставою слугували оперативні дані УкрГМЦ: повідомлення №118 від 15.07.2026 р., №121 від 16.07.2026 р. та №142 від 17.08.2026 р. про гідрометеорологічні умови в суббасейні р. Прип'ять і оцінку водності основних річок України. Це є об'єктивним підтвердженням того, що обміління р. Тня зумовлене природними кліматичними чинниками регіонального масштабу, а не діяльністю окремого водокористувача», — наголошує ФГ «Аделаїда».

Олег БРЮХАНОВ

Фото автора