Що в ній доброго?..

Хома ліктями сперся на хвіртку і пас очима сусіда Василя. Той попід своїм парканом газонокосаркою косив траву.
Хома важко зітхнув. Подумав: «А я свою газонокосарку пропив…»
За Василевою хатою завищала циркулярка.
Хома на той виск повернув голову.
«І циркулярку, морда, пропив…»
Дорогою проїхав тракторець.
Хома провів його сумним поглядом.
«І тракторця пропив…»
Повз промчав «Форд».
«І «Форда»… Цікаво, цистерну за своє життя випив? Мабуть, таки вижлуктив. А якби ті гроші — та в діло? І газонокосарка була б. І циркулярка. І тракторець. І «Форд». Усе! Зав’язую! Більше — ні краплини! Хай їй, тій оковитій, грець! Скільки-то вона грошей у мене забрала, окаянна! Скільки-то газонокосарок! Скільки… Ідіот! І-ді-от! Ну, тепер баста! Більше не піддамся зеленому змієві».
У небі загудів літак.
«Мабуть, і літака міг би купити, якби… Так, цистерну вижлуктив чи дві? Цікаво, як ще живу після цього? Але більше — ні-ні! Он уже й печінка огризається. І шлунок бунтує. І нирки…
На дорозі показався згорблений Семен Підтинний. Йому ще й сорока немає, а виглядає на всі сімдесят.
«Он що клята горілочка робить», — подумав Хома, а вголос спитав:
— Куди чалапаєш, Зюзік?
Семен спинився. Повільно повернув голову до Хоми. Сердито запитав:
— Чому Зюзік?
— Та я так. Настрою нема.
— То треба людей ображати?
— Ти на точку?
— Ну.
— Спинися, Семене. Що в ній доброго? Вона до добра не доведе.
— Тебе, Хомо, що вхопило?
— Все! За розум узявся! У нове життя йду!
— Аааа. Ну, йди-йди…
… Сусід косив траву:
— Вжик-вжик! Вжик-вжик…
«Нічого, нічого, — бадьоро подумав Хома. — Буде і в мене газонокосарка. Буде й циркулярка. Буде й…»
На горизонті намалювався Семен Притинний. Лівою рукою він підтримував лівий бік.
Хома його спинив:
— На хрестик узяв чи за гроші?
— А тобі що?
— Та так.
— Півлітра маю.
— Кгм… І сам вип’єш?
— Один удома?
— Кгм… Один.
— Закусить є?
— Кгм… Заходь. Ех-хееее…