Бородач
- 25
- коментар(і)
- 08-05-2020 17:23
На ринок зайшов бородатий чоловік невизначеного віку.
Й одразу кинувся до першого-ліпшого прилавка, пожадливо рискаючи очима на розкладений товар:
— Дайте…
— Олію?
— Ні.
— Чай?
— Не те.
— Дріжджі?
— Ааааа….
— Щербету?
— Ум-уууу… — бородатому аж щелепу звело. Дратівливо кинув:
— Самі його жуйте!
— Хам!
— Безсердечна!
І «хам» ринувся до іншого прилавка:
— У вас… це… ну…
— Макарони?
— Та ні.
— Сіль?
— Йо-ма-йо!
— Оцет?
— Та не п’ю я!
— А що вам?
— Бритву.
У продавщиці — очі, як п’ятаки.
— Ну, знаєте!
— Та знаю... Безсердечні.
Борода рушив далі.
Перед ним — продавщиця-гора. Її важкі руки, немов у непереможного борця-атлета, грізно складені на дуже авторитетному бюсті.
— Ну? — гримнуло з її рота.
— Ме… Ме… Ме…
— Вівса не тримаємо!
— … Ні… Майку.
Продавщиця-гора простягла бороданю целофановий пакет-майку.
— Три гривні!
Борода покрутив покупку в руках. Відтак спитав:
— А що, зараз таке носять?
— Всссмисссслі?? — продавщиця грізно зняла руки з пишних грудей.
Покупець пробелькотів:
— У ній холодно. І вона шелестить. Майка. Ваша.
— Так, борода!— продавщиця своїм широким монументом нахилилася до покупця і так потужно видихнула, що бідолашного аж захитало. — Так, — зрештою мовила. — Або три гривні, або віддай майку!
— Б… беріть.
Чергова ятка.
Очі бороданя блукають прилавком.
За ним — не менш натоптана продавщиця. Безцеремонно спитала:
— Ну?
— Здрастуйте!
— Та здрастуйте! Гречку? Пшоно? Борошно? Цукор?
— Труси!
— Мої?
— А є?
— Так, лось небритий-неголений! Або щось купуй, або щось будемо дєлать!
— А труси? Шкарпетки?
— Тобі ще шкарпетки знять?
— Якщо є.
— Так, олень парнокопитний! Прийдеш перед закриттям. Будуть тобі і труси, і шкарпетки, і сто грам із пончиком!
Борода нічого не втямив. Поплівся до виходу.
Там його торкнула за плече якась бабка із важкенькою сумкою через плече. Співчуваюче прошепотіла:
— Не переживай так, борода. Відкриються торгові точки і з трусами, і з бритвами, і… Цього… Можу допомогти. — Старушенція змовницьки кивнула на свою сумку. — Тут усьо єсть.
— Справді?
— Не лохотрон! Ходімо за вугол. І це… маску на пику начепи. А то можуть загребти…
Й одразу кинувся до першого-ліпшого прилавка, пожадливо рискаючи очима на розкладений товар:
— Дайте…
— Олію?
— Ні.
— Чай?
— Не те.
— Дріжджі?
— Ааааа….
— Щербету?
— Ум-уууу… — бородатому аж щелепу звело. Дратівливо кинув:
— Самі його жуйте!
— Хам!
— Безсердечна!
І «хам» ринувся до іншого прилавка:
— У вас… це… ну…
— Макарони?
— Та ні.
— Сіль?
— Йо-ма-йо!
— Оцет?
— Та не п’ю я!
— А що вам?
— Бритву.
У продавщиці — очі, як п’ятаки.
— Ну, знаєте!
— Та знаю... Безсердечні.
Борода рушив далі.
Перед ним — продавщиця-гора. Її важкі руки, немов у непереможного борця-атлета, грізно складені на дуже авторитетному бюсті.
— Ну? — гримнуло з її рота.
— Ме… Ме… Ме…
— Вівса не тримаємо!
— … Ні… Майку.
Продавщиця-гора простягла бороданю целофановий пакет-майку.
— Три гривні!
Борода покрутив покупку в руках. Відтак спитав:
— А що, зараз таке носять?
— Всссмисссслі?? — продавщиця грізно зняла руки з пишних грудей.
Покупець пробелькотів:
— У ній холодно. І вона шелестить. Майка. Ваша.
— Так, борода!— продавщиця своїм широким монументом нахилилася до покупця і так потужно видихнула, що бідолашного аж захитало. — Так, — зрештою мовила. — Або три гривні, або віддай майку!
— Б… беріть.
Чергова ятка.
Очі бороданя блукають прилавком.
За ним — не менш натоптана продавщиця. Безцеремонно спитала:
— Ну?
— Здрастуйте!
— Та здрастуйте! Гречку? Пшоно? Борошно? Цукор?
— Труси!
— Мої?
— А є?
— Так, лось небритий-неголений! Або щось купуй, або щось будемо дєлать!
— А труси? Шкарпетки?
— Тобі ще шкарпетки знять?
— Якщо є.
— Так, олень парнокопитний! Прийдеш перед закриттям. Будуть тобі і труси, і шкарпетки, і сто грам із пончиком!
Борода нічого не втямив. Поплівся до виходу.
Там його торкнула за плече якась бабка із важкенькою сумкою через плече. Співчуваюче прошепотіла:
— Не переживай так, борода. Відкриються торгові точки і з трусами, і з бритвами, і… Цього… Можу допомогти. — Старушенція змовницьки кивнула на свою сумку. — Тут усьо єсть.
— Справді?
— Не лохотрон! Ходімо за вугол. І це… маску на пику начепи. А то можуть загребти…
Микола МАРУСЯК
Коментарі відсутні