Петро ЛИТВИН: «Треба жити стратегією розвитку громади, а не строком своєї каденції»

Є цікава якість людей: хтось, обійнявши високу посаду, зверхньо ставиться до оточуючих, уявляючи себе царем, і це виглядає щонайменше смішно. Хтось, навпаки, маючи підстави для високого злету, з огляду на досягнення і досвід, залишається людиною. Петро Литвин — із тих небагатьох, на кого влада не подіяла згубно. Таким залишився не лише обіймаючи керівні посади, але й після чуток і несправедливих звинувачень.
Жодна людина, котра зверталася до нього по допомогу, жоден підлеглий із колективів, якими довелося керувати (в армії це особливо показово) не стане стверджувати, що генерал-лейтенант Литвин — людина із захмарними амбіціями, які є в багатьох, хто дотичний до «вищих» кіл. Освічений, ввічливий, урівноважений, дипломатичний. Часто його ще називають харизматичним лідером — із цим не посперечається ніхто.
Петро Михайлович пояснює це просто: «Наслідки виховання і життєвого досвіду, який був дуже різним. У тому числі, важким і бідним. Ми з братами в дитинстві були розбишаками. На рибалку побіжимо й забудемо, що мати просила курчаток загнати, як буде дощ. Прибіжить вона з роботи, а курчата під кущем смородини мокрі стоять. Сидить мати й плаче, а рибалки щойно повернулися. Пригадую, сказала тоді: «Як я буду старою, то ви мені навіть води не подасте». У нас це в пам’яті дуже добре закарбувалося. Тому згодом вважали своїм найпершим обов’язком опікуватися батьками.
— Батьки, очевидно, дуже пишалися вами? Адже всі їх діти в житті реалізувалися.
— Так, постійно з гордістю казали: «Це наші діти». Коли мама була в лікарні перед смертю, то кожен із нас щодня чергував, ліки купували найкращі. Вона нас брала за руки і казала всім: «Ви мої соколики і донечка-квіточка». Останні слова були: «Бережіть себе». Мати нас завжди поваги до людей навчала. 32 роки я жив за армійськими статутами. Коли підлеглі в мене були, то батьки нагадували: «Не образь», «Зрозумій людей», «Не бери чужого».
Я до людей ставлюся завжди з повагою. Ніколи не зрозумію, як можна після виборів, що часто буває, забувати про обіцянки. Про тих, хто на околицях живе, про ветеранів, які патріотичним вихованням здатні витягнути наше суспільство з моральної кризи, про тих, котрі самі себе не в змозі забезпечити. Для кого працює влада, яка забуває про людей?
— Петре Михайловичу, на якій би посаді, де б Ви не працювали — завжди слідкуєте за подіями в Новограді-Волинському. Довелося нещодавно почути ось таку Вашу оцінку: «Настільки занедбати прекрасне місто могли або невігласи, або лиходії».
— До такого стану місто довели управителі, які його не люблять. Чому занепад стався? Через відсутність реального самоврядування. Ми ж не знаємо з вами, який напрямок розвитку нашого міста, чи він взагалі був визначений?
Я от зараз думаю про закриття Новоград-Волинського відділу Житомирського обласного центру крові. Йдеться про стратегічний об’єкт, покликаний рятувати життя, а обласна рада з керівництвом міста вважають за недоцільне утримувати цей заклад. Жодного рішення не прийнято щодо порятунку. Як таке можливо? У країні пандемія, війна, а в нас закривають заклад, що рятує тисячі життів! Хіба поїде донор із Новограда здавати кров у Житомир? Ні. А якщо в нас трапиться надзвичайна ситуація, то хто доставить кров, компоненти для порятунку людей? Чому не взяти приміщення на баланс міста і не зберегти лабораторію та медперсонал?!
Навів цей приклад як важливу складову життєзабезпечення міста. Лідер громади повинен мислити стратегічно. І не лише в межах років своєї каденції. Вірю, що нам вдасться зупинити руйнацію життєво необхідних структур у місті.
— Як протидіяти цій руйнації?
— Потрібно любити людей і не ганьбити місце, де живеш.
— Якось в інтерв’ю Ви сказали: «Я можу все, коли в мене вірять». З одного боку — нищівна критика політичних опонентів, з іншого — земляки спонукали Вас балотуватися. Як поєдналися ці два протиріччя в рішенні?
— Головну роль зіграло моє внутрішнє переконання. Я ніколи не зупинявся на півдорозі. Готовий вислухати усіх, із повагою ставлюся до людей, котрі говорять в очі. Готовий за потребою дискутувати, апелювати.
Знаю, як забезпечити повноцінний розвиток громади. Чому не використати досвід і знання задля спільного добробуту? Упевнено почуваюся в прийнятому рішенні балотуватися і готовий до результативної роботи.
— Ви багато зробили для округу в різні періоди свого життя. А що було пріоритетом для Вас у цій непростій роботі?
— Соціальний захист військовослужбовців, налагодження партнерських стосунків із іншими містами. Свого часу створив благодійний фонд для людей з особливими потребами. Багато уваги приділяв завжди підтримці пенсіонерів, малозабезпечених, залученню інвестицій, покращанню туристичного іміджу, спортивній галузі, зокрема футбольній команді.
— Окрім вдячності за підтримку, навколо Вашої родини постійно виникають чутки. Чому так стається? Нещодавно було спростовано міф, мовляв, Литвини «прибрали до рук» військовий шпиталь.
— Обираємо тих, хто ненавидить Україну, а вони потім намагаються помститися тим, хто протидіє. Обираємо приблуд із подвійним громадянством. Олігархів, які зробили українців злиденними. Обираємо всіх, окрім українців. Бо нам вбили в голови, що націоналізм, патріотизм — це злочин. Тому й живемо так, як обираємо.
Інформація щодо шпиталю — це неправда. Вона спростована. Є офіційні документи, які засвідчують, що будівлі та споруди є власністю Міноборони України. За кадастровим номером усе можна з’ясувати — інформація загальнодоступна. Розповсюджувачам фейків це, звісно, не потрібно.
— Інший «закид» — звинувачення в Іловайському котлі. Попри те, що з цього приводу давно озвучено офіційні висновки Генеральної прокуратури. Прокоментуйте, будь ласка.
— Правда — сильніша брехні, я багато про це відповідав, усе можна почитати. Зокрема, у попередніх номерах місцевих ЗМІ. Не втомлююся відповідати на це питання. Хоч вважаю, що офіційні висновки все сказали. Місто Іловайськ знаходилося в секторі «Б» під керівництвом генерала Хомчака. Я командував сектором «Д», що діяв від пунктів Ізварино, Червонопартизанськ, Дмитрівка, Маринівка. Жодного відношення я до сектору «Б» та Іловайська не мав. Цей фейк озвучили одіозні персонажі: Геннадій Корбан та командир батальйону «Дніпро-1», які служили олігархам, представляли їх інтереси на Донбасі й ніколи не бачили ані Петра Литвина, ані сектора «Д».
— Під час розслідувань Ви проходили детектор брехні?
— Так. Генпрокуратура в діях сектора «Д» та командувача не побачила жодних неправильних дій чи протиправних рішень. Головнокомандувач і керівник АТО не захистили мене тільки тому, що приховували свої помилки і ганебні промахи в цій кровопролитній операції.
Я завжди опікувався дивізією, потім 30-ю бригадою. Зберіг військовий гарнізон у рідному місті, будував житло для сімей військовослужбовців. У буремні часи 2014-го бригада була виведена з-під мого підпорядкування. Керівництво АТО роздрібнило її на батальйони та розкинуло по секторах.
— Ви — різностороння особистість. Служили на керівних посадах в українській армії, маєте досвід роботи депутатом обласної ради двох скликань, працювали Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Вірменія. Навряд чи в когось із 16-ти кандидатів на посаду міського голови є більше знань, можливостей чи зв’язків, щоб вирішити місцеві проблеми?
— Не хочу і не буду давати оцінку можливостям моїх опонентів. Для мене важлива думка людей, з якими зустрічаюся щодня. Скажу, що кожна пропозиція, зауваження, побажання, прохання будуть почуті. Дійсно, мій досвід має авторитет у багатьох сферах. Мою думку питають, до порад дослухаються. Напевно, ще й через мої дипломатичні риси. Я хоч людина вольова, але не прихильник гострого слова чи конфлікту. Багаторічний досвід роботи з людьми, глибоке розуміння проблематики регіону — це мої сильні якості.
— Розкажіть про свою передвиборчу програму, адже багато хто зайнятий обговоренням Вашої персони, а не програми.
— Я йду служити громаді міста. Серед моїх пріоритетів: залучення інвестицій та додаткових фінансових ресурсів, підтримка бізнесу та підприємців, створення нових робочих місць, реалізація програми розвитку ОТГ. Завершення будівництва хірургічного корпусу та збереження філії станції переливання крові. Відновлення Молодіжного центру та його функціонування за призначенням. Створення на базі шпиталю реабілітаційного центру для військовослужбовців, військових пенсіонерів, ветеранів, чорнобильців, афганців та членів їх сімей. Планую зробити рекреаційну зону від музею Лесі Українки до річки Случ у контексті розвитку туристичної галузі.
У моїй програмі — відділення реабілітації важкохворих, центру соціальної підтримки, хоспісу, відкриття сімейних амбулаторій на «Смолці» та «Кар’єрі».
Запровадження системи допомоги пільговим категоріям населення, доступність інфраструктури міста для громадян із особливими потребами, будівництво дитячих та спортивних майданчиків, розширення мережі спортивних секцій і клубів, осучаснення центрального парку та Парку ветеранів — усе це в планах моєї команди.
Для приєднаних до ОТГ населених пунктів організувати належне транспортне сполучення. Зберегти медицину в селах, законодавчо забезпечити справедливе (!) використання сільськогосподарських земель. Не секрет, що селяни після приєднання до міста переживають за свої землі.
— Також селяни непокояться, щоб у новоствореній ОТГ не ділили людей на містян і селян. Як бути з цим?
— Дуже добре розумію людей. Коли вступав вчитися, усі писали: батько — полковник, мама — головний бухгалтер. А я пишу: батько — завідувач фермою, мати — ланкова. Показували на мене: «Дивіться, кугут приїхав». Тому знаю це відчуття, але пишаюся, що я з села. Зміг досягти того, що ставив за мету. В об’єднаній громаді, у разі обрання, працюватимемо, аби мешканці мали рівні права, а селяни зберегли пільговий статус.
— Маєте намір запровадити картку новоград-волинця — що це?
— Можна буде скористатися пільгами на отримання ліків та проїзд у громадському транспорті, доплатами до пенсій — пенсіонерам, соціальним працівникам, сімейним лікарям, учням та студентам.
Що ще планую зробити? У молодіжній політиці першочерговим вважаю введення посади заступника міського голови з молодіжної політики, розвиток молодіжного підприємництва, пільгове кредитування молодих сімей.
Військовий гарнізон, військовослужбовці, ветерани АТО й ЗСУ завжди мали і матимуть мою всебічну підтримку. У моїй програмі заплановане будівництво житла та збереження інфраструктури гарнізону. Є інвентаризація земель, повернення їх у власність громади (зокрема земель, якими користуються лісгоспи), виділення ділянок учасникам бойових дій та сім’ям загиблих.
Дбатиму про сучасне матеріально-технічне оснащення закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, установ для дітей із особливими потребами. Необхідні доплати вчителям та вихователям за роботу в умовах пандемії — за аналогією з медичними працівниками.
Якісна питна вода, оновлення каналізаційних систем, урегулювання цін на воду та комунальні послуг, очищення річок Случ та Смолка — про це в моєму блоці «Екологія та комунальне господарство». Об’єднання комунальних підприємств міста в конкурентне комунальне об’єднання, упорядкування вулиць, освітлення, облаштування прибудинкових територій, ремонт дахів, ліфтів, під’їздів, утеплення багатоквартирних будинків. Налагодження системного прибирання та озеленення міста, влаштування сортувальної лінії та утилізації сміття. Будівництво дамби, пішохідного мосту в районі колишнього пивзаводу, ремонт пішохідного мосту Смолка — Лубчиця.
— Балотуєтеся від Народної Партії. Презентуєте свою команду як поєднання молодості та досвіду із вибухом ідей і бажанням їх втілювати.
— Народна Партія — не проєкт-одноденка і не олігархічний проєкт. Це потужна політична структура з 15-річним досвідом. Партія має чіткий план дій, сконцентровану команду
професіоналів різних галузей, а не політичних перебіжчиків. Це величезна квота довіри, якщо до нашої досвідченої партії вступають молоді, завзяті, ідейні. Хто не бажає зупинятися на роздоріжжі, а прагне йти з командою вперед.
— Перед нами стоїть важливе завдання: місто та 14 сіл із початком нового 2021-го року мають працювати як єдиний злагоджений механізм. Чи зможе показати дієвість цей механізм?
— З цим завданням справиться лише команда професіоналів. Потрібен професійний та дієвий міський голова, досвідчені депутати міськради, досвідчені старости сіл. Це і буде командна робота, яка принесе результат.
На словах говорити легко, а зробити в реальній обстановці набагато складніше. Необхідно звести все в єдину систему роботи, сформувати бюджет, віднайти додаткові ресурси, опрацювати стратегію, забезпечити нормальне життя, а не жити в хаосі.
25 жовтня — вибори, а в листопаді-грудні все має злагоджено запрацювати. Політика нових облич без досвіду виявилася провальною. На цьому тлі команда Народної Партії півтора десятка років щоденно, без зайвого пафосу та піару допомагає землякам. Це підтверджено багатьма реалізованими проєктами. Запрошуємо до роботи політичні партії з основною метою — служити інтересам громади, а не власним амбіціям.
— На Вашу думку, чи задовольнить реформа місцевого самоврядування потреби громад та їх жителів?
— Не буває популярних реформ. Кожна трансформація відбувається болісно, подекуди треба чимало часу. В одному я переконаний: децентралізація має відбутися з абсолютно якісними змінами! Але успіху варто чекати тоді, коли люди не перекладатимуть усю відповідальність на голів чи старост, а долучатимуться до контролю. Децентралізація — не лише свобода прийняття рішень від Києва, але й збільшена відповідальність на місцях.
— Чому кандидати на міського голову і в депутати там мало уваги приділяють проблемам місцевих громад? Здебільшого чуємо загальні гасла.
— Місцеве самоврядування передбачає занурення в проблеми, пошук шляхів їх викорінення. Натомість місцеві активісти далекі від серйозної політики. Набагато легше наобіцяти, а після виборів сказати, що вони це не вирішують. Важливо, щоб виборці вели моніторинг обіцянок і аналізували попередньо зроблене.
— На чому слід буде зосередитися очільникам громад?
— Для початку зробити аудит, чим володіє громада. Ефективне використання ресурсів допоможе позбутися того, що не працює ефективно і не може наповнювати бюджет. Підтримка соціальної інфраструктури, забезпечення можливостей для ведення бізнесу, упровадження ефективної освітньої стратегії відродить життя на селі і дасть змогу ефективно вести господарство в містах.
Керівник має бути менеджером. Головне — не боятися змінювати. Для цього потрібно жити стратегією розвитку, а не строком своєї каденції.
— Яким Ви бачите Новоград-Волинський у результаті Вашої роботи на посаді міського голови?
— Містом можливостей. Містом, де хочуть жити, працювати, повноцінно себе реалізовувати, розвивати бізнес, створювати нові робочі місця. Містом, де комфортно людям з обмеженими фізичними можливостями, де підтримують кожного. Містом, яке стане прикладом розвитку та передаватиме досвід. Містом, багатим не лише історією, а й здобутками сучасників. Соціально активні люди мають ставати лідерами громадської думки, ініціювати рушійні зміни в житті громади. Я щиро вірю, що нам це вдасться.