Недільний день, 27 вересня. У цей день православні християни святкують Воздвиження Животворящого Хреста Господнього. Служба у церкві, як і завжди, пройшла урочисто і зворушливо. По службі прихожани Свято-Преображенського храму поспішали до своїх домівок. Ті з них, хто затримався у церкві ще на якусь хвильку, стали свідками надзвичайного дійства. На зустріч зі Святим Духом, на розмову з Богом цього разу до храму завітали наші земляки — козаки. По-особливому спалахнули свічки, що поставили сивочолі і юні учасники церемонії, так, ніби сам Господь порадів за їх благі наміри. Більше півсотні козаків вишикувалися у храмі, щоб засвідчити Богові, своїм атаманам свої наміри бути вірними, справжніми захисниками православної віри, народу і церкви. Чомусь відразу прийшла упевненість, що доля держави буде у надійних і серцях, і руках. Своє свято козаки прикрасили бойовими козацькими символами: прапори, що прибули з Києва, шабля, нагайка.
Подія набирала праздникові обороти. Свято розпочалося молебнем, який провів настоятель храму отець Стефаній. Ті, хто прибув на присягу разом зі священиком, осіняли себе хресним знаменням. У молитві батюшка просив здоров’я фізичного і духовного у Бога тим, хто стояв у строю. По закінченню молебну отець Стефаній привітав присутніх із особливою подією у їх житті, порадив свято берегти клятву, дотримуватися даного слова. Адже хто порушує обіцянку, той стає зрадником у козацтві або розкольником у вірі. Як людина досвічена та мудра, отець Стефаній благословив майбутніх козаків на справи добрі, справжні, вічні і на вірність Батьківщині, вірі, уставу. Церковний хор проспівав «Многая літа», як наказ, як благословіння во славу Божу.
У наступному етапі козацького свята ініціативу мав верховний атаман міжнародної козацької організації Олексій Селіванов. Він прибув із Києва, щоб засвідчити присягу козацьку. У тиші храму чітко, врочисто звучали слова: «Я (далі кожен проказував своє ім’я, прізвище) перед лицом Всемогущего Бога, перед святым Его Крестом и Евангелием, присягаю:

• защищать Веру Православную и Отечество;


• хранить Козачий род, жизнь и честь своих братьев и сестёр;


• держаться единства Руси и обетов Переяславской Рады 1654 года;


• чтить и исполнять заповеди Господни и церковные;


• не попускать себе и другим святотатства и кощунства;


• гнушаться врагами Божьими и сокрушать врагов Веры и Отечества;


• исполнять приказы своих атаманов и командиров;


• быть преданным Верному Козачеству и этой Присяге.

Да поможет мне в этом Господь Бог Всемогущий, Пречистая Матерь Божия и все Святые. В том и целую Крест. Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа. Аминь».
Коли пролунали слова Присяги, настав час обіцянки кожного майбутнього козака. При цьому учасники здійснювали поклін прапору, цілували його, отримували «вшанування» нагайкою верховного атамана, а далі цілували Євангелії і Хрест.
Це було ще одне козацьке свято у місті. Почесними гостями на святі були отець Стефаній, верховний атаман О.Селіванов, обласний атаман «Вірного козацтва» полковник В.Камінський, атаман Звягельського куреня В.Дрибас. Справжні командирські якості проявив вчитель місцевого професійного ліцею Микола Ростиславович Столярчук. Віднині 27 вересня стане днем святкового зібрання «охрещених» козаків.