25 ГРУДНЯ — КАТОЛИЦЬКЕ РIЗДВО

Католики святкують Різдво 25 грудня, як і всі без винятку християни. Щоправда, одні святкують народження Христа за юліанським (25 грудня), інші — за григоріанським календарем (7січня). Розбіжності календарів спричиняються до різних дат святкувань, але сутність та дух Різдва залишаться незмінними. Протягом історії християни східного і західного обрядів, які належали до різних національностей, в Україні обмінювалися своїми звичаями. Деякі так увійшли у наше святкування, що сьогодні католик латинського обряду в Україні не уявляє собі Різдва без куті, і важко уявити Різдво в домівках християн східного обряду без ялинки. Отже найважливішу особливість святкування Різдва католиками латинського обряду в Україні є те, що в порівнянні з католиками інших країн, наші вірні збагачені тією культурною і релігійною спадщиною, яка впродовж віків випрацювана нашим українським народом, разом із християнами різних конфесій, обрядів, національностей.
ВІГІЛІЙНА ВЕЧЕРЯ (СВЯТА ВЕЧЕРЯ)
Вечір 24 грудня не схожий на інші, він має винятково піднесений характер. У цей вечір вся родина намагається зібратися за столом на святковій вечері. Вігілія з латинської означає чування.
На наших українських землях традиційною різдвяною стравою стала кутя — варена пшениця з медом. Пшениця є символом вічності, бо її зерно щороку оживає. А мед — символ вічного щастя святих у небі. Деякі автори сходяться на думці, що кутя — це залишок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні смерті мучеників або померлих. Кожний регіон, ба, навіть кожний дім, має свої рецепти приготування куті.
Крім того, на столі з’являється багата вечеря, яка традиційно складається з 12 страв. Це символ 12-ти місяців минулого року, за котрі ми складаємо Богові подяку та 12 місяців майбутнього року, які ми віддаємо у руки Христа з проханням про благословення.
Римо-Католицька Церква не наказує, щоб вечеря була пісна, проте, ця традиція на наших землях є вже віками вписана у свят-вечір, тому варто було б її зберігати.
Оскільки в подіях Різдва Христового свою роль відіграли тварини — Ісус народився у хліві серед худоби — тому у вігілійну вечерю вся домашня худоба також отримує вдосталь запашної їжі. Таким чином радість Христового Різдва поширюється на всю природу.
ОБРЯД — ЛАМАННЯ ОБЛАТКИ
Облатка (польською мовою — «оплатек») — це такий прісний хліб, яким під час вігілійної вечері діляться її учасники. Відбувається це таким чином: з появленням вечірньої зірки вся родина збирається довкола святкового столу. При світлі свічок усі співають якусь колядку, потім всі моляться перед їжею, і голова родини складає усім святкові побажання. Після цього члени родини складають побажання один одному. При цьому один в одного відломлюють шматочок облатки. Взаємне ділення хлібом є виразом примирення та любові.
За святковим столом залишається одне вільне місце. На тарілку кладеться облатка. У цьому жесті можна побачити зв’язок з очікуванням Месії під час пасхального седеру у юдеїв. Кожний дім повинен був бути готовим на прийняття Месії до себе. Ми, християни, також очікуємо Христа, Його славного повернення. Сьогодні він може прислати своїх посланців. Отже, це вільне місце є також приготовано для якогось гостя — бідного, сироти. Приймаючи їх за стіл, ми, згідно зі словами Ісуса, приймаємо до себе самого — Христа.
Під кінець вігілійної вечері уся родина колядує. Колядки — це релігійні пісні, які оспівують Різдво Христове.