«ФАКТ НА ВСЕ ЛИЦЕ»

— А ми отруїлися.
— Хм. Це погано.
— Звісно. Але ви не зрозуміли. Ми отруїлися вашою горілкою.
— Не може бути!
— Може.
— А хто це «ми»?
— Я і мої колеги. Міцну на рибалку брали. У вас.
— Коли брали?
— В минулу суботу.
— Правильно. Спека була.
— І що?
— Перегрілися на сонці. Ось і…
— Ми в затінку сиділи. Під вербою. Потім під дубом.
— Ага! Значить, переходили і під сонце таки потрапили?
— Ми заростями пересувалися.
— Тоді щось з’їли. Ковбасою закушували?
— Сало їли, хліб, часник…
— О! Сало! А сало-то чиє — польське? Чи голландське? А там — сказ!
— Сало наше. Рідненьке. Сам кабанчика ростив. Сам колов. Сам у банки свіжину накладав. Отож, щодо мого сала... Але ваша горілка — чистої води пальонка!
— Чекайте, чекайте. А кабанчика чим годували? Тепер куди не глянь — усюди ж «гемео»!
— Не годував — випасав. Хіба що під вечір — коли хлібця трошки дам, коли картопельки. Все, як кажуть, екологічно чисто!
— Ех-хе-хе-е. Яка, шановний, екологія? Яка травичка? Ви знаєте, що в тій травичці?
— Нічого. Перевіряли.
— А коли в банки накладали — солили?
— За кого ви мене маєте?
— Вибачте, всяке буває. Знаю одного такого, що замість солі цукру шурнув. Сало аж заграло!
— Ні, в мене сіль була.
— Може, йодована?
— Кам’яна! Ваша горілка підробна. Потруїли ви нас! Отвічать доведеться!
— Ну, яка підробна?
— Факт на все лице!
— Тобто?
— Губа, кажу, й досі он сіпається.
— Біда, біда… А до риболовлі ви щось їли?
— Ні рисочки!
— Може, пили?
— Кгм… Було.
— Ну-ну?!
— Пивка по пляшечці пропустили.
— О! Пивка! Пивком, значить, ви і отруїлися! Там же стільки всякої хімії намішано! Жах! А коли воно ще й у спеку…
— Ми з холодильника брали.
— А поки доїхали, то й воно нагрілося.
— Ні, ми його на місці...
— Гази!
— Не зрозумів?
— Гази змішалися. Пивні і автомобільні. Бензин-то зараз який? Надихалися після пивка в машині, ось вам і результат. А в спеку воно таке буває. Не чули?
— Ні, не чув. Жах який!
— Отож, отож.
— А може і справді ми, того, салом…? Чи, може, газами?
— Може, може!
— Значить, не пальонка?
— Ну що ви! Братимете пляшечку?
— Давайте.
— Приходьте ще!
— Обов’язково.