РІШЕННЯ ПРАВЛІННЯ

Десь поїхав мій миленький
Заробляти гроші,
А мені він залишив
Діточок хороших.

Ой піду до бригадира
Та й буду питати:
«Як я маю, бригадире,
Сама відбувати?»

«Молодице молодая,
Щось буду казати, —
Треба тобі на правління
Заяву писати».

Як прийшла я на правління
Та й в куточку стала,
А виступив голова —
Заяву подала.

Взяв голова ту заяву,
Трохи повернувся,
Так уважно прочитав,
Після — усміхнувся.

«Молодице молодая,
Ти іди додому,
Розберемо твою справу —
Заїдем потому».

Я біжу мерщій додому —
Треба прибирати,
Бо обіцяв голова
В гості завітати.

Як прибігла я до хати
Та й про все забула,
Глянула у вікно —
Вже й «Нива» прибула.

«Молодице молодая,
Щось маю казати,
Не можу я свою жінку
Вдома покидати».

«Не моє, голово, діло,
Не моє хотіння,
Не сам справу ти рішив,
Рішило правління».

Сів голова коло столу,
Дуже зажурився,
Випив чарку, випив другу,
На стіл похилився.

Головонько ж моя бідна,
Що ж мені робити?
Треба хутко голові
Постіль постелити.

Вже не маю я біди
І не маю лиха:
В мене милий — голова,
А я — головиха!