У КОРОСТЕНІ — ДЕРУН, У ЧЕРКАСАХ — САМОГОННИЙ АПАРАТ, У НІЖИНІ — ОГІРОК. А ЩО БУДЕ В НОВОГРАДІ?

Побільше пам’ятни­ків хороших і різних! З ініціативою урізно­маніт­нити місто, встановивши нові пам’ятні знаки, нещодавно виступила міська влада. Про це громаду поінформували в коротенькій газетній замітці. Ми ж вирішили цю тему розвинути, звернувшись за додатковою інформацією до представників влади, котрим ввірено дбати про розвиток культури на теренах Новограда-Волинського.
Ідея встановити у рік 20-річчя незалежності України новий пам’ятник чи пам’ятний знак, котрий би прикрасив місто й зацікавив туристів, дійсно є, — підтвердили у владі. Проте, зауважив заступник міського голови з гуманітарних питань Валентин Костюк, ідея поки що доволі «сира». Оскільки ще не розроблено відповідне положення, відтак не визначилися ні з об’єктом, ні з джерелами фінансування.
— Ось, приміром, мала скульптурна­ форма — мати з дитиною на руках — кілька років тому встановлена у міському Парку відпочинку, обійшлася в 50 тисяч гривень. Це при тому, що іногородній скульптор, котрий її виготовляв, згодився виконати роботу за півціни. У нас, у Новограді, на жаль, немає фахівців відповідного профілю. Тож, знову, якщо будемо щось таке планувати, доведеться звертатися за допомогою, — розповідає Костюк.
Має бути участь громади не тільки у формі ідей, — ключова теза, на якій акцентують увагу чиновники. Вже зараз можна стверджувати: якщо ініціативі судилося збутися, — її реалізовуватимуть за спонсорські пожертви.
Як приклад, приводять Коростень. Наші сусіди впродовж останніх років значно оновили своє місто в культурно-архітектурному плані. Причому, здебільшого це зроблено за кошти їхніх підприємців — патріотів рідного міста. Саме в Коростені кілька років тому започаткували Свято деруна. І там же встановили пам’ятник цій смачній традиційній українській страві.
Зі слів представників влади, у Новограді теж хочуть увіковічнити щось неординарне. В ідеалі — щось таке, щоб і символом міста стало на туристичній карті України, й, водночас, мало елемент кумедності, може, навіть сатири. Тут простору для польоту фантазії не бракує. І дерун, й огірок, і свиня, й собака, і сантехнік, і літературні персонажі, і навіть бронзова півтораметрова… клізма (у Росії, на території одного із санаторіїв Ставропольського краю), вже стали пам’ятниками в різних містах.
Передчуваючи можливий потік критичних стріл, зауважимо: наразі не йде мова про те, що Новоград-Волинський — обділений пам’ятними знаками. Адже в нас увіковічнені Леся Українка й Тарас Шевченко, є чимало нагадувань про безсмертні подвиги воїнів-визволителів, про жертви голодомору і політичних репресій. Залишається навіть пам’ятник Леніну, навколо доцільності якого час від часу здіймаються суперечності. Є, щоправда, дзвін, проте він — не надто «розкручений». А «чогось такого» все ж немає.
Отож, влада відкрита до свіжих пропозицій громади, з якими можна звертатися до відділу інформації та зв’язків з громадськістю. До слова, декілька ідей вже надійшло.
Зокрема, пропонується встановити пам’ятник Рогу достатку — виробу, що є візитною карткою Новоград-Волинського хлібозаводу. Друга ідея — пам’ятник Аполеку — літературному персонажу твору Ісаака Бабеля, котрий у часи громадянської війни побував у нашому місті. Ще одна з пропозицій — пам’ятник цеглині, щоб нагадував «із чого все починалося». Як варіант — пам’ятник ковалю на ім’я Звягель, герою однієї з легенд про походження древньої назви міста.
Починаючи рік із такої цікавої ініціативи, міській владі не завадило б і деякі з тих пам’ятників, що вже є, дещо причепурити. Он, скажімо, символ дружби народів біля машзаводу, на вулиці Шевченка, стоїть обдертий і облуплений. Єдина йому увага — часом хтось із перехожих у простягнену руку кам’яного чоловіка вкладе порожній стакан. Та що «йому» з того стакана. От, якби пофарбували…