КВІТИ ШАНИ – ДО МЕМОРІАЛУ ПАМ’ЯТІ

За ініціативи голови райдержадміністрації Миколи Іванюка на території Новороманівської сільської ради, поряд з об’їзною дорогою Київ-Чоп, у травні минулого року було розпочато будівництво Меморіалу Пам’яті. А 4 вересня відбулося урочисте відкриття Меморіалу, на яке завітали народні депутати Верховної Ради, губернатор Житомирщини Юрій Забелла, жителі Новоград-Волинського міста та району, представники сільських та селищної ради, керівники підприємств та організацій Звягельщини.
Увагу всіх присутніх привернув до себе Меморіал, який так урочисто височіє практично серед поля і своїм виглядом викликає особливі почуття, торкається найпотаємніших струн душі і пам’яті.
Основою Меморіалу є курган, на вершині якого встановлено постамент, висотою 5м, у вигляді двох каменів чорного і червоного кольорів, що символізують трагізм та героїзм подій тих років.
На вершині цих двох гранітних брил зведено пам’ятник — постать жінки з голубами в руках (понад 6 м). Перед курганом встановлено гранітну стелу з хрестом та двома плитами для закладання капсул із землею, зібраною із курганів, братських могил, захоронень від 39 сільських, однієї селищної та міської громад.
Як розповів присутнім на урочистостях голова Новоград-Волинської РДА Микола Іванюк, основна частина коштів, які витрачені на будівництво пам’ятника, — це благодійні внески, а ще 30 тисяч гривень було виділено з районного бюджету. До цієї благодійної акції приєдналася також і міська рада, рішенням якої було виділено з міського бюджету 50 тисяч гривень. Загалом вартість робіт зі встановлення пам’ятника становить близько 1 мільйона гривень.
Голова Новоград-Волинської районної ради Віктор Гончарук повідомив, що на території Новоград-Волинщини від голоду померло більше 17 тисяч чоловік, або понад 12% всього населення, що проживало тут наприкінці 1932 року, — кожен восьмий житель нашого краю.
Жертвами депортації упродовж 1933-1936 років тільки у нашому районі стали більше 22 тисяч чоловік. А по Україні їх більше 10 мільйонів.
У роки війни на фронтах та у ворожому тилу воювало понад 16 тисяч жителів нашого району і не повернулося додому 7 тисяч воїнів.
За період з 1941 по 1943 роки фашисти розстріляли, повісили, спалили і закатували 44 тисячі наших земляків, з яких 30 тисяч — радянські військовополонені.
У відомих могилах на теренах нашого району поховано біля 2 тисяч воїнів, які полягли у боях, що велися на території району у липні 1941 року.
Пошукові роботи у районі розпочалися у 1990 році місцевим пошуковцем, за фахом — вчителем української мови та літератури села Федорівка М.В.Пінчуком. Під керівництвом Миколи Васильовича, створеною ним групою «Пошук-6» було знайдено на території району 34 останки невідомих воїнів — і саме 34 труни того дня поховані у Меморіалі Пам’яті.
Губернатор Житомирщини Юрій Забелла наголосив на тому, що відкриття такого пам’ятника — це дійсно подія не лише на рівні області, а й усієї України. Бо тільки той народ є духовно багатим і глибоким, який свято береже пам’ять про своє минуле.
Згодом, після панихиди, яку відправили представники двох християнських конфесій — православної та римо-католицької церков, — відбулося урочисте захоронення та покладання капсул із землею від 39 сільських та селищної ради.
А над цим всім гордо майорів державний прапор України – символ нашого багатостраждального, але все ж таки нескореного, народу.