СКАЗ — ХВОРОБА СМЕРТЕЛЬНА

На сьогодні сказ залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров’я і ветеринарії. Його епідеміологічна значимість визначається абсолютною летальністю, широким розповсюдженням, прямим зв’язком із захворюваннями серед тварин та наданням спеціалізованої антирабічної допомоги населенню.
Сказ займає десяте місце серед причин смерті людей (за значимістю) в структурі інфекційних хвороб. Щорічно в світі гинуть від сказу 55 тисяч людей і більше, 10 млн. отримують антирабічне щеплення.
На даний час епідемічна ситуація зі сказу в Україні нестійка. Щорічно 100-120 тисяч осіб звертаються за медичною допомогою з приводу укусів тваринами,
18-20 тисяч щеплюються проти сказу. Не краща ситуація в Новоград-Волинському районі.
Торік у районі за медичною допомогою звернулося 195 осіб з приводу укусів тваринами. Щепились проти сказу 23 особи (11,8%), із них мали контакт із хворими дикими тваринами 11 чоловік у населених пунктах сіл Поліянівка, Дубівка, Вироби, Орепи, смт. Городниця, де захворіли 5 лисиць, та у Великій Деражні — собака.
За останні 11 років в Україні зареєстровано 32 випадки захворювань людей сказом, із них — 26 осіб не щеплені проти цієї хвороби.
Причинами захворювання людей є:

• небажання (або незнання) про необхідність ­щепитися проти сказу;


• пізнє звернення за меддопомогою, а відповідно пізній початок курсу щеплень;


• перерване профілактичне лікування (внаслідок відмов від щеплень або при зміні місця проживання);


• порушення режиму під час проведення щеплень (вживання алкоголю тощо).

Лише профілактичні щеплення можуть захистити від захворювання.
Основними носіями сказу у природі лишаються дикі тварини: лисиці, вовки, єнотовидні собаки, шакали, гризуни. Серед них найбільшу загрозу несуть лисиці. Проте, небезпечними для людини є домашні тварини — коти, собаки та сільськогосподарські тварини.
Хворі тварини виділяють вірус, головним чином, зі слиною. Встановлено, що у собак вона стає заразною ще до появи клінічних ознак сказу (за 5-10 днів), тобто заразитися можна від тварини, яка фактично ще не хвора, але вже є носієм вірусу. Виявити таку тварину зовні неможливо.
Собаки-носії вірусу — не обов’язково агресивні. Остерігайтесь, щоб така собака не лизала ваші руки. Щоб передати вірус, тварині варто лише чхнути чи похекати, висолопивши язика, і оточуюче середовище вмить наповниться крапельками ураженої слини. Бродячі собаки небезпечні й тим, що ходять зграями.
Джерелом зараження можуть бути не лише приблудні тварини, адже і серед домашніх знайдеться чимало нещеплених від сказу. На жаль, у нас цій проблемі населення не приділяє належної уваги. До речі, у приміській зоні безпритульні собаки контактують із вовками, спарюються. А вовко-собаки є найнебезпечнішими для людини! Адже ми не боїмося їх, як вовків. Але саме вони дуже агресивні! Хворі на сказ лисиці в більшості випадків спокійні, кволі, найчастіше вони кусають людей, котрі знаходять їх і намагаються взяти на руки, але здатні, без попередження, напасти і на собаку, і на людину, і навіть на корову.
Перша ознака сказу — водофобія, бо вражаються гортань та стравохід. Коли хвора на сказ людина­ п’є воду, у неї з’являються сильні болі в горлі. Вражається ще й головний мозок та вся нервова система в цілому, тому людина швидко божеволіє, стає агресивною. Згодом відбуваються інтоксикація організму, з’являється параліч м’язів.
На 4-7 день хвороби настає смерть. З усіх спільних для тварини та людини хвороб ця — найстрашніша, вона не піддається лікуванню.
Профілактика сказу проводиться по двох напрямках: шляхом щеплення домашніх та службових собак; ізоляції від людей диких тварин, особливо лисиць, вовків, єнотовидних собак, борсуків. Хворого хижака доцільно вбити, сповістити у ветустанову. Знімати шкіру з вбитих тварин треба в гумових рукавичках. Після цього руки, не знімаючи рукавичок, вимити в дезінфікуючому розчині.
У разі потреби, одягти рукавиці і за допомогою вил чи палиці вбиту тварину загорнути в мішковину чи покласти в ящик.
З метою попередження захворювання на сказ при отриманні людиною укусів тваринами своєчасно звертатись за медичною допомогою в антирабічний кабінет травматологічної поліклініки міськрайТМО.
Пам’ятайте, сказ не можна вилікувати, його можна попередити!