ВЕТЕРАНІВ-ФРОНТОВИКІВ СТАЄ ВСЕ МЕНШЕ...

Наближається День Перемоги. По телебаченню показуватимуть «Они сражались за Родину», «А зори здесь тихие», по радіо звучатиме «День Победы». Це, мабуть, єдине свято, у якому радість змішується із сумом та гіркотою, і скільки б часу не минуло, — так буде завжди: 9 Травня — це «свято зі сльозами на очах». І наша наступна розмова з головою ради ветеранської організації Новоград-Волинського району Петром Петровичем ФАТЕНКОМ:
— Наша ветеранська організація налічує близько 15 з половиною тисяч членів, з них 300 чоловік — учасників бойових дій, близько 150 — інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних, біля 50 ветеранських вдів, це ті жінки, котрі не виходили заміж після того, як втратили своїх чоловіків у Великій Вітчизняній війні. Крім того, у нас учасників війни — 3100 чоловік — це працівники тилу, які жили і працювали на війну, діти війни — 5830 чоловік. Це люди, які народилися з 30-го року і по 2 вересня 1945 року — їм не виповнилося 18 років. До цієї категорії належу і я, оскільки народився 21 червня 1941 року — в ніч, коли розпочалася ­Велика Вітчизняна.
Як це не сумно, але серед нас залишилося дуже мало ветеранів. Це ті, хто народився у 1920-1922 роки, — вони вступили у війну з самого початку. Нині наймолодшим ветеранам, які закінчили війну, виповнилося 85 років, а це вже — глибока старість, і ці люди потребують особливої уваги до себе. Держава надає одноразову допомогу інвалідам Великої Вітчизняної війни — 1000 гривень, 800 гривень, 500 гривень, відповідно до групи. Звичайно, це не закриває ті проблеми, які ми маємо у житті, тому що для ветерана важливо, щоб поруч були близькі люди, котрі б за ним доглядали. І саме на це ми звертаємо особливу увагу.
— Яким чином здійснюється така допомога?
— У нас є свої волонтерські групи з числа молодших ветеранів, які є дітьми війни, вони разом із Червоним Хрестом і управлінням соціального захисту надають допомогу ветеранам.
Велику роль відіграє у цьому русі також волонтерська робота наших шкіл. Особливо там, де є старші класи, великі школи. Наприклад, у Городниці, там голова ветеранської організації — Касьян Галина Анатоліївна — на своєму місці. Вона вже років десять обирається головою і дуже активно працює. Хороша ветеранська організація в Яруні, де керівник Якимчук Андрій Федорович, учасник бойових дій, колишній партизан. Йому вже теж за 80.
Зараз серед ветеранів більшість тих людей, які вже у кінці війни призивалися до лав Збройних сил Радянського Союзу і з числа юних партизанів (на той час їм було по 13-14 років), — такі як Карпо Никифорович Романчук, Гордійчук Андрій Васильович.
У нас чимало ще є активних учасників ветеранського руху з числа бійців фронту, — це Альбін Валер’янович Весельський з Поліянівки, Уж Микола Ферапонтович з Немильні, котрий має навіть Орден Солдатської Слави, Щиловець Андрій Федосійович з Кикови. Козак Іван Степанович з Ореп — теж є учасником бойових дій.
— В яких заходах плануєте взяти участь на День Перемоги?
— День Перемоги — це важлива, значима дата у житті нашого народу. Бо якби прийшов до влади над світом і нашою державою, зокрема, фюрер, то слов’яни були б на другому чи на третьому плані знищення після євреїв і циган. В Україні передбачалося залишити десь 20 мільйонів жителів, і кожен солдат, котрий ішов у Вермахт, воював під Сталінградом, знав, що у тилу для нього буде земля і будуть раби з наших батьків, а може, й і з нас, тому фашисти і воювали дуже добре, німецька армія була дуже сильна. Але саме завдяки героїзму, патріотизму нашого народу, ця Перемога відбулася. Звичайно, відбулася з великими жертвами і не тільки нашого українського народу, а й народів Росії та інших держав, які входили до складу Радянського Союзу.
Якщо взяти до прикладу конкретно наш район, то десь біля 16 тисяч жителів Новоград-Волинщини загинуло на фронті і у партизанських загонах. Боротьба була кровопролитною, а наш Житомирський край є краєм партизанської слави, тут діяли у період війни і окупації великі партизанські з’єднання Ковпака, Широва, Сабурова, Гравчака, Федорова. Пізніше на території нашої області діяли загони Малікова і Шитова.
У Шитова у нашому районі, у Червоній Волі, був штаб, де партизанське об’єднання практично контролювало всю обстановку у колишньому Городницькому, Ярунському і Новоград-Волинському районах.
Хочу нагадати, що у Червоній Волі є Музей партизанської слави. Звичайно, його треба було б обновити, але там є дійсно унікальні експонати. Чудовий меморіал поставлений як спаленому селу, так і загиблим партизанам. Кожного року після війни туди приїжджало багато колишніх партизанів, цілі автобуси. На жаль, зараз вже ми можемо добратися лише одним автобусом, і то не всі партизани вже мають можливість і здоров’я, аби поїхати туди.
Влада робить все для того, щоб увіковічнити в нашому районі партизанську славу, подвиг наших земляків у Великій Вітчизняній війні. У нас багато меморіальних дощок по місту та пам’ятних місць. У районі нараховується 97 пам’ятних місць, біля 100 сіл із хуторами, пов’язаних із партизанським рухом.
Взагалі ж, всім ветеранам, учасникам війни буде приділена увага, надіслані поздоровлення, вітання зі святом Перемоги. Тим паче, рішенням Верховної Ради рекомендовано вивішувати червоний прапор Перемоги у день свята, і це — дуже правильне рішення, воно створює відповідний настрій, віддає шану тим, хто воював і віддав своє життя за Перемогу.
— Які заходи будуть найбільш масові?
— Адміністрація Новоград-Волинського району планує провести зустріч із партизанами, куди будуть запрошені всі учасники бойових дій, які працювали в райдержадміністрації, є членами ветеранської організації.
Також заплановано автопробіг до Городниці 6 травня, о 10 годині. Пройдемо маршрутом Новоград-Волинський-Чижівка-Мала Цвіля-меморіал «Партизанський дуб».
Автопробіг під червоними прапорами закінчиться у Городниці біля меморіалу, де буде зібрана громадськість, школярі, відбудеться мітинг.
До речі, про меморіал «Партизанський дуб». До Дня партизанської слави минулого року меморіал оновлений, виготовлений із граніту — це світла пам’ять Леоніду Микола­йовичу Мартинюку, він займався цим. І коли всі ми приїхали туди, то були дуже зворушені.
У суботу, о 18 годині, буде урочисте зібрання у Будинку офіцерів, де виступатиме хор ветеранів, народний ансамбль«Хміль», духовий гарнізонний оркестр.
9 травня. У цей день у всіх населених пунктах будуть проведені урочистості, мітинги, збори, зустрічі з ветеранами. До цього ми проводили відкриті уроки, уроки мужності по всіх школах, де є музеї — зустрічі з ветеранами. Ці музеї постійно треба підтримувати, але хочу зазначити, що у таких селах як Орепи, Городниця, Ярунь, у великих школах це підтримується, і є ціла фотогалерея захисників, документи зібрані. Я вважаю, це дуже важливо для нашого підростаючого покоління.
Ось переді мною список ветеранів, учасників бойових дій: Брониківська сільська рада — 17 чоловік, Барвинівка — 5 чоловік, Броницька Гута — 2 чоловіка, Велика Горбаша — 4 чоловіка, смт.Городниця — 17 чоловік, Лебедівка — 2 чоловіка, Лучиця — 6, Майстрів — 3, Мала Цвіля — 3. Тобто, за цими даними видно, що ветеранів стає менше і менше. На жаль, серед них одиниці залишилися з тих, хто пройшов війну.
У нас двоє нагороджені ­орденами «Солдатської слави» ІІ ступеня, це — Пасічник Василь Захарович з Яруня, Халан з Немильні нагороджений орденами ІІІ ступеня. У нас чотири Герої Радянського Союзу — Козачок, Костюк, Полянський, Жайворон — це люди, котрі уславили наш район, тому наша задача полягає в тому, щоб підтримувати цю добру традицію. Завдяки місцевій пресі — газеті «Звягель-Інформ», «Лесин край» іде активна робота щодо висвітлення невмирущого подвигу нашого народу і наших земляків.
— Петре Петровичу, що б ви хотіли сказати, побажати з нагоди Дня Перемоги ­ветеранам?
— Маючи нагоду, хочу звернутися до наших співвітчизників, учасників ­бойових дій, ветеранів трудового фронту, які пережили Велику Вітчизняну війну 1941-1945 років. Ця війна принесла нашому народу великі страждання та муки, але продемонструвала велику відданість та палку любов наших співвітчизників до Батьківщини. Хай цей великий День Перемоги возвеличить кожного жителя нашого району, тих, хто ціною власного життя та здоров’я захищав рідну землю від ворога. Ми, діти та онуки ветеранів війни, маємо за честь вшанувати світлу пам’ять воїна-героя, віддати велику шану та повагу учасникам бойових дій. Сьогодні ми схиляємо голови перед обелісками та безіменними могилами тих, хто не повернувся до рідного порогу і залишився вічно молодим для своїх рідних і друзів. Низький уклін вам, шановні ветерани війни, за безсмертний подвиг, міцного вам здоров’я, миру, злагоди у ваших родинах. Зі святом Перемоги Вас, дорогі друзі!