Поминання 44/2012

4 ноября — 6 месяцев вечной памяти Валерии Михайловны НАУМЕНКО

Всё повидавшей на пути своём,

Изведавшей все горести на свете,

Из благ земных прошу лишь об одном –

Пусть никогда не умирают дети.

Я понимаю: этому не быть,

Смерть без разбора расставляет сети,

И всё ж я не устану говорить:

«Пусть никогда не умирают дети».

Не распуститься дереву опять,

Которому зимой весна не снится,

О невозможном, если не мечтать,

То вряд ли и возможное свершится.

Я мир воспринимаю без прикрас,

И жизнь не в розовом я вижу свете,

И всё-таки кричу в сто первый раз:

«Пусть никогда не умирают дети!»

Вечно скорбящие мама, папа, брат и родные

Кажуть, Бог забирає найкращих…

6 листопада минає 3 роки, як пішла з життя дорога наша людина — Марія Валентинівна КРАВЧЕНКО

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, була найкраща в світі жінка й мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, правнук

Одной звездой стало меньше на земле…

Одной звездой стало больше на небе…

4 ноября — год, как ушёл из жизни наш родной человек — Валентин Иосифович ПАШКОВСКИЙ

Не бывает смерти, не бывает… Просто чья-то нежная душа вдруг внезапно в небо улетает… Даже если жизнь здесь хороша… Ты вспорхнул птицей в поднебесье… Ангелом с кристальною душой… А когда быть хочешь с нами вместе, — тихо пролетаешь над Землёй… Зажигаешь звёздочки на небе, чтоб светлее было на Земле… И чтобы самые любимые на свете, сохранили память о тебе. Не бывает смерти, не бывает…Ты нас жди, мы встретимся с тобой… Только ангелы об этом знают, пролетая тихо над Землёй.

Жена, дети, семья Заполовских

Земний шлях короткий. Пам’ять вічна.

4 листопада минає рік, як трагічно загинув Валентин Йосипович ПАШКОВСЬКИЙ

Ти завжди живеш у наших серцях, щодня ми згадуємо Твої мудрі поради і повчання. Ти був працьовитою, справедливою та чуйною людиною. Не можемо уявити, що Ти ніколи не усміхнешся… Жорстока смерть забрала Тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Хай Твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш, Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Твої друзі назавжди — сім’ї Пилипчуків та Набокових

Хорошій людині — пам’ять вічна…

4 листопада минає рік, як немає з нами дорогого брата Валентина Йосиповича ПАШКОВСЬКОГО

Ні серце, ні розум не можуть змиритись, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся, не пожартуєш, не зробиш те, що планував… Немає жодної години, хвилини, дня, щоб ми тебе не згадували, не виглядали з далекої дороги. Та залишились тільки сльози і печаль. Спи спокійно, братику, і Царство Небесне твоїй добрій душі.

У вічній скорботі сестра, брат та їх сім’ї

22 октября перестало биться сердце дорогого нам друга — Романа Николаевича ГЕРШМАНА

Память о тебе всегда с нами.

Царство Небесное твоей душе и вечный покой.

Кто помнит, — помяните.

Помним, скорбим, семьи Ермиловых, Альяных, Вениковых, Наливайко, Щавлинских. Выражаем соболезнование родным и близким

2 листопада — 40 днів, як нема з нами Григорія Кириловича КУЦОГО

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, дочка, син, онуки

29 жовтня минуло 9 днів, як пішов з життя чоловік, батько і дідусь — Анатолій Феодосійович ДМИТРЕНКО

Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Хай Господь дарує Царство вічне і спокій душі твоїй. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

3 листопада минає 9 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини — Олександра Миколайовича ГРАБОВСЬКОГО

Осінь. Листя опадає, все навколо завмирає. Та невезуча ця пора, печаль і горе принесла. Та винен в цьому місяць жовтень, тебе у нас він відібрав. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Тобі б ще жити, жити й жити… Весь вік ми будемо тужити… Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто знав тебе, нехай згадають і пом’януть добрим словом.

Сумуючі дружина, діти, мати, батько, брат, свати

2 листопада — рік, як пішов з життя Микола Тимофійович РИКУНОВ

Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом, а хто забув, — згадайте. Пухом тобі земля, душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуємо, дружина, сини, внуки, невістки і всі рідні

2 листопада минає рік, як трагічно загинув Василь Васильович САВИЦЬКИЙ

Нестерпний біль не вгамувати словами, а горе не виплакати сльозами. Кажуть, Бог забирає найкращих — сина, брата, тата. Пам’ять про тебе навічно залишиться в люблячих тебе серцях. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

Сумуючі мама, сестра, брати, швагро, Валя, Віталій, Андрій

2 листопада минає річниця від того трагічного дня, як залишив земне життя у розквіті літ Василь Васильович САВИЦЬКИЙ

Нестерпний біль не вгамувати словами, а горе не виплакати сльозами. Кажуть, Бог забирає найкращих. Так і ти у нас був найкращий кум, брат, хрещений. Ти полетів у вічність, але залишив нам спогади про себе. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Сумуючі брат, братиха, хрещеник Володимир та племінники

4 ноября — год, как трагически ушёл из жизни Виктор Викторович ВЕСЕЛЬСКИЙ

Ты там, где кончается небо, где солнце берёт свой исток. Ты там, где никто раньше не был, ты там, где живёт только Бог. Ты там, где кончаются звёзды, где ночь выбирает свой цвет, где в небо впиваются сосны, где мир зарождает рассвет. Тебе хорошо в поднебесье, а нам тяжело без тебя… Опять пелена на ­ресницах, когда я с тобой говорю. Я в церковь пойду помолиться за светлую душу твою…

Брат Андрей, друг Виталий

4 ноября — год, как трагически ушёл из жизни наш сын — Виктор Викторович ВЕСЕЛЬСКИЙ

Словами нельзя передать наши боль и горе, глубокая на сердце рана. Никогда не забыть того страшного дня, который принёс нам столько горя и печали. Нам слёзы душу разрывают, и каждый день тебя мы вспоминаем. Пусть будет там тебе легко, а память о тебе останется здесь с нами. В скорби склоняем головы у твоей могилки. Спи спокойно, наш любимый сыночек. Лебединым пухом тебе земля, а душе — Царство Небесное.

От вечно скорбящих мамы и папы

4 ноября — год, как трагически погиб наш любимый одноклассник, друг и доброй души человек — Виктор ВЕСЕЛЬСКИЙ

Не простившись ни с кем, не сказав всем «прощай», скрылся ты в темноте, лишь оставив печаль. Сжигает боль, болит душа, от горя капает слеза. Ушёл от нас ты очень рано, мы не смогли тебя спасти, глубокая на сердце рана, пока мы живи, — жив и ты. И Царство Небесное.

Всегда скорбящие одноклассники школы №9

Проходит год, как трагически ушёл из жизни Виктор Викторович ВЕСЕЛЬСКИЙ

Ты умер… Это наваждение! В сердечках наших — ты живой, уход твой — солнышка затмение, но не луною, а тоской… Ты умер и от нас мгновенно ушёл в неведомую даль, так просто и обыкновенно, оставив горечь, боль, печаль… Ты умер… сколько силы духа ты за черту унёс с собой, земля пусть будет тебе пухом, спокойно спи, наш дорогой…

Сестра Оксана с семьёй

4 листопада минає рік світлої пам’яті Віктора Вікторовича ВЕСЕЛЬСЬКОГО

На душі — біль і жаль, і сум. Тебе немає і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненький. Хто забув його, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Роман, Альона Петрови

4 листопада минає рік, як пішов з життя коханий чоловік, тато Віктор Вікторович ВЕСЕЛЬСЬКИЙ

З життя пішов миттєво, нам біль залишився назавжди, та образ твій коханий, милий, ніжний ми не забудемо ніколи. Земля тобі пухом, наш рідний.

Вічно сумуючі дружина та син

4 листопада минає 5 років, як пішла з життя найдорожча нам мама, бабуся Любов Андріївна ДОРОЖКІНА

Сумуємо, пам’ятаємо.

Дочка, онук

1 листопада минуло 4 роки, як пішов з життя дорогенький, рідненький, єдиний синочок — Віктор Борисович ПЕТРУК

Немає в світі таких слів, щоб передати наше горе. Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала тебе від нас, коли перестало битися твоє золоте серденько. Ти пішов в інший світ, звідки вже немає вороття. Біль втрати не змити сльозами, і скорботі немає кінця. Рідний наш, ти з нами завжди в наших спогадах, в наших серцях. Як же болить серце, як плаче душа. Навіщо, рідненький, ти від нас так рано пішов? Ми захлинаємося від сліз… Ми
тебе дуже любимо. Як тяжко горе це нести. Прости, дитинонько, прости, що не змогли тебе спасти. Спи спокійно, наш рідний, в темній хаті в далині. Хай печаль та наші сльози не тривожать твої сни. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій. Царство Небесне тобі, наш рідненький, дорогий, незабутній.

Вічно сумуючі батьки

5 ноября — 2 года, как ушёл в вечность дорогой наш светлый человек — Леонид Васильевич БОРИСЮК

Тебя уж нет, а мы не верим, в душе у нас ты навсегда. И боль свою от той потери не залечить нам никогда. Ты жизнь свою прожил достойно, оставив память нам навек, в безмолвном мире спи спокойно, любимый нами человек. Пусть все, кто знал тебя, вспомнят и помянут добрым словом.

Скорбящие жена, дочери Алла и Инна с семьями

7 ноября — 40 дней, как ушёл из жизни наш дорогой, любимый муж, отец, дедушка — Анатолий Александрович МИХЕЕВ

Память о тебе всегда с нами. Спи спокойно, Царство тебе Небесное и прости, что не спасли тебя. Помним, скорбим.

Жена, дети, внуки, тёща

1 ноября — 4 года, как трагически в 13 лет оборвалась жизнь любимого и неповторимого сыночка Дениски

Сыночек любимый, тебе было бы уже 17. Но ты ушёл от нас внезапно слишком рано. Не в силах время эту боль унять, и время не залечит в сердце рану. Тебя уже нет, а мы не верим, в душе у нас ты навсегда. И боль свою от той потери не залечить нам никогда. Любовь к тебе, родной сынок, умрёт лишь вместе с нами, но нашу боль и нашу скорбь не выразить словами. Нашу боль не измерить и в слезах не излить. Мы тебя, как живого, будем вечно любить. К твоей безвременной могиле наша тропа не зарастёт. Родной твой образ, образ милый всегда сюда нас приведёт. Царство тебе Небесное, сыночек. Мы тебя очень любим, помним, скорбим.

Мама, братик, бабушка, дядя