Поминання 46/2012

Николай Владимирович ГЛАВАЦКИЙ

12.01.1958-08.11.2012 гг.

Нельзя привыкнуть к слову «никогда». Тебя нет, но ты с нами, родной, любимый, самый прекрасный человек в этом мире. Любимый муж, золотой дедушка, хороший папа. Время никогда не вылечит эту рану, которая будет жить с нами всю жизнь.

Жена, дети, внуки и все родные

17 листопада — 40 днів, як пішов з життя Володимир Дмитрович РАДЧУК

Ні серце, ні розум не можуть змиритися з тим, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся. Не минає жодної хвилини, години, дня, щоб ми тебе не згадували. Залишилися тільки сльози і печаль. Спи спокійно. Царство Небесне твоїй добрій душі.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, рідні

Немає горя більшого на світі,

коли від нас навік відходять діти.

15 листопада минув рік з дня смерті нашого дорогого люблячого синочка — Сергія Анатолійовича ГОРДІЙЧУКА з с.Пилиповичі

Не можна висловити той біль, що залишився в наших серцях назавжди. В той день навкруг життя буяло, а серце так хотіло жити, тебе в нас, дорогесенький, не стало, і ми не в силах щось зробити. Пішов ти, синочку, від нас в самому розквіті життя, та в нашій пам’яті навіки тобі не буде забуття. Був ти для нас, наче пташка, мов щебетливий соловей. Без тебе сумно нам і дуже важко, і серце плаче кожен день. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі мама, тато, брат з сім’єю

19 листопада минає рік, як пішов з життя В’ячеслав Григорович КОМНАЦЬКИЙ, а 25 листопада минає 14 років, як пішла з життя Марія Петрівна КОМНАЦЬКА

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже ваш вічний спокій.

Рідні

Забути — не в силах, вернути — не в змозі.

21 листопада минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини, батька, дідуся — Павла Павловича КОПЧУКА

Одна лиш мить — все обірвала. Одна лиш мить — тебе не стало. Чому пішов ти в небуття? Сумує вся родина, бо ти у нас єдиний. Світла пам’ять про тебе — завжди в наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Хто знав, — пом’яніть добрим словом і святою молитвою.

Сумуючі діти, онуки і вся родина

19 листопада минає 5 років, як трагічно загинув Віталій Святославович ГУЗЬ

Немає в світі таких слів, щоб передати наше горе. Ніколи нам не забути той страшний день, коли підступна смерть вирвала тебе від нас. Як тяжко горе це нести. Прости, дитинонько, прости, що не змогли тебе спасти. Царство Небесне тобі, рідненький.

Вічно сумуючі мама, брат Коля, Люба, племінники, всі рідні

17 листопада минає 40 днів, як трагічно загинув Віктор ГРАЧ

Тебе так рано смерть забрала… Серце плаче, душа згорьована болить. Ми кожен день чекаєм тебе і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Не заросте ніколи та стежина, що тебе провела в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд із нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса – то пам’ять про тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі – вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуючі мати, батько, сестра з сім’єю, баба і всі рідні

18 листопада минає рік, як трагічно обірвалося життя Алли Віталіївни МАРЧЕНКО

Царство Небесне і вічна пам’ять.

Рідні

20 листопада минає 40 днів, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь — Микола Іванович ЯНЕЦЬ

На душі і в серці — біль, печаль та сльози, які ніколи не висохнуть. Знаємо, що тебе ніколи не дочекаємося з дороги, з якої немає вороття. Пам’ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Прости нас, рідний, що ми і лікарі були не в силах тебе врятувати, — видно, така була воля Господня. Таких, як ти, не забувають, а вічно пам’ятають. Хто знав його, — згадайте і пом’яніть. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі.

Сумуюча дружина, діти та онуки

20 листопада минає 40 днів, як немає з нами Ганни Степанівни ГАЛЬЧУК з с.Кам’янка

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити… Лишився біль. Печаль одна. Скільки б не минуло часу, ми будемо завжди згадувати, молитися за тебе. Прости нас, ріднесенька, за все. Царство Небесне твоїй душі та вічна пам’ять.

Чоловік, діти

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

17 листопада минає 40 днів, як перестало битися серце дорогої донечки, мами, сестри, бабусі — Лариси Трохимівни КУКУЄТИ

Якби могла ти довше жити, були б щасливі внуки й діти, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, була найкраща в світі мати. Таких як ти не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, земля пухом, рідненька.

Вічно сумуючі мама, дочки, зять, онуки, сестра та її родина

17 листопада — 40 днів, як нема з нами Леоніда Петровича САХНЮКА

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі сім’ї Макарчуків, Гудзів

17 ноября — 40 дней, как ушёл из жизни наш дорогой, любимый папа — Леонид Петрович САХНЮК

Не найти нам слов описать наше горе, не найти в мире силы, чтоб тебя подняла, наших слов не вместить даже в море, как жестока судьба, что тебя отняла. Папочка, мы тебя никогда не забудем!

Вечно скорбящие дочь Виктория, сыновья Петя и Максим

Хорошій людині — пам’ять вічна…

17 листопада минає 40 днів, як трагічно загинув Леонід Петрович САХНЮК

Кажуть, Бог забирає найкращих. Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як ти усім нам потрібний. Так пусто стало на душі… Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід в житті ти залишив і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей. І поки пам’ять житиме в віках, — живим ти будеш в наших серцях! Спи спокійно, братику, лебединим пухом тобі земля і Царство Небесне твоїй добрій
душі.

У вічній скорботі мама, дружина, діти, брат з сім’єю