Як пояснити дитині, хто цей «дядя»?

Коли є протистояння громади, не годиться владі стояти осторонь і спостерігати з висоти в очікуванні: чим же це все закінчиться.
З одного боку — пенсіонери, для кого Ленін був часткою життя, а страх перед владою Радянського Союзу став на рівень генотипу і по цей день. І слухати вони не хочуть про те, що наші сьогоднішні державні символи — жовто-блакитний прапор та тризуб, проти якого боролася радянська влада, — не можуть бути за спиною «батька усіх народів» навіть гіпотетично. Не може рука, яка підписувала директиви про боротьбу з релігією, знищувала церкви та відправляла за 58 статтею священнослужителів, вказувати на новозбудований храм. Тобто, архітектурний ансамбль перед виконкомом виглядає як мінімум суперечливо.
З другого боку— молодь, яка не мала «радості» жити при Радянському Союзі, а історія, яку вони сьогодні вивчають, має погляд не на користь «дедушке Ленину». Мешканцям міста або їх родичам, які постраждали від радянського режиму, цей пам’ятник є лише нагадуванням їхньої скорботи та жалю. Гуляючи зі своїм сином біля пам’ятника, наприклад, мені було дуже важко його дитячому розуму пояснити, хто це такий і навіщо цей «дядя» тут стоїть. Розумно, дорослій людині бачити хист того чи іншого явища, в даному випадку ж пояснення відсутні. Якщо влада бажає підтримати сторону однієї громади і дати їм можливість лобного місця, де два рази на рік покладаються квіти, то надайте їм таку можливість це робити в іншому місці, наприклад, в Парку Перемоги. Думаю, місця там досить для цього постамента. Але навіщо дратувати іншу сторону протистояння?
У свій час Ленін перед виконкомом нагадував громаді, що його думки живуть і завжди житимуть. Невже за двадцять років незалежності України у нас нічого так і не змінилося? Невже ми і досі бажаємо ­наздогнати комунізм, при цьому забути знищених у голодоморах наших побратимів, продану німцям за революцію Західну Україну, репресії, розстріляну еліту України, залиту в крові другу вітчизняну війну?
Історія суспільства базується на подіях минулого. А чи потрібен нам цей «багаж» у вигляді пам’ятників Леніну у майбутньому? А можливо, хтось таким чином просто бажає собі зберегти електорат на майбутніх виборах?
Ігор ГРИЦЕНКО