Алло! Рятуйте!

Баба Клава підняла слухавку стаціонарного телефону і набрала номер.
— Ну-у-у? — протягнув чоловічий голос на другому кінці зв’язку.
— А куди я попала?
— А хто вам треба?
— Зіна.
— Нема тут Зіни! От!
— Не кладіть трубку! Це баба Клава.
— І що вам треба серед ночі?
— Знаєте, в мене нєрви, а він уже п’ятий день кричить, як на пуп. Спати не дає.
— Хто кричить?
— Кіт. На дереві. Під вікном. Зніміть його.
— Дзвоніть до міліції.

— Алло! Міліція?
— Черговий лейтенант Суровий у апарата!
— Це баба Клава. Я вся на нервах! Спати не дають! А ви повинні оберігати мій спокій!
— А що трапилося?
— Ви ще питаєте? Він же п’ятий день кричить.
— Хто?
— Кіт!
— Де кричить?
— На дереві!
— Рядом ніхто не стріляє?
— Здається, ні.
— Тоді дзвоніть до «еменес».

— Це «еменес»?
— Так!
— Баба Клава!
— Дуже приємно!
— Жах, що твориться! Вже п’ятий день!
— Де?
— На вулиці Кошмарній! Тобто, Кошаровій.
— А що там трапилося?
— Котяра. Вже п’ятий день сидить. На дереві. Кричить не своїм голосом. А в мене нєрви.
— Дерево не горить?
— Ні.
— Земля не провалюється? Будинки не падають? Цунамі не видно?
— Таких катаклізмів не спостерігаю. Тільки — кота!
— Нічого, посидить, покричить, зголодніє і злізе.
— Алло! Алло! От…

Наступного дня кота врятували. Якийсь юнак-сміливець заліз на осокір і зняв того боягуза.
Баба Клава цю подію чітко зафіксувала. Зі свого вікна.
А відтак — за слухавку.
— Алло! Зіночка!
— Яка Зіночка?!
— А куди я попала?
— Хай йому грець! Це знову ви? І що трапилося цього разу?
— Радість-то яка! Кота з дерева зняли!
— Вітаю!
— Хлопець молодець! Відзначити б його.
— Дзвоніть до міліції-і!!

— Алло! Міліція!
— Черговий лейтенант Суровий у апарата!
— Це баба Клава. Юнак з дерева кота зняв. Медальку б йому.
— Це не до нас!
— А до кого?
— До «еменес»!.

— «Еменес»?.. Хлопчаку нагорода полагається. За такий подвиг.
— Ну, це якби дерево падало чи горіло, або провалювалося крізь землю, чи його змивало б цунамі, та хлопець заліз на дерево і врятував кота, ось тоді б… А так…
— Алло! Алло! «Еменес»! Вирубився. От!

— Алло! Баба Клава. І я знаю куди я попала серед ночі.
— Вашу хату! Степана в степку! Лисовського веранду!..
— У мене також нєрви, а він кричить. А я стара людина і мені потрібен відпочинок. А…
— А як ви мене… Як ви мене…
— Зніміть кота. Знову він там.
— Баба Клаво. Баба Клаво! Баба Клаво!! Дзвоніть у міліцію!!!

— Алло! Міліція?.. Алло! «Еменес»?… Алло! Алло!... Рятуйте-еееееее…