Чи справді життя прекрасне, якщо твоє прізвище — Упиряка, Непийпиво чи Мудак?

Кажуть, як човен назвеш — так він і попливе. Але прізвище, як і Батьківщину, не обирають: яке дали тобі батьки або ж коханий у заміжжі — таке й маєш. Звісно, якщо вже зовсім не хочеться бути кимось на кшталт Червонопика, Тягнирядно або ж Вирвикишка, то можна звернутися у відповідні служби за «помилуванням», змінивши прізвище на щось краще.
Втім, серед нас із вами живуть люди, котрі не шукають «легких шляхів». Більше того — насолоджуються реакцією інших на їх «голосні» та оригінальні прізвища. Зрештою, якщо ти маєш інші таланти, то з незвичайним прізвищем тебе швидше запам’ятають. Як, наприклад, українських футболістів із клубів Прем’єр-ліги — Ігоря Пердуту чи, скажімо, Андріана Пуканича. Звісно, вони відомі загалу не лише через нестандартні прізвища.
ЗАДЕРИХВІСТ І ПЕЧИБОРЩ: ЯК «ПРИКОЛИ» КОЗАКІВ ДОСІ ЖИВУТЬ
На тему кумедних прізвищ чи не кожен може розповісти багато історій. Як Пишна вийшла заміж за Кислого, або про лисого Крутивуса, котрий зроду не носив ніяких вусів, або про Нетребу, якому нічого й справді не треба. Чи про Упиряку — найдобрішого з усіх, кого ви знали, чи про пані Люту, яка такою була щоразу, коли її запитували, як живеться їй, бідолашній, з таким прізвищем. Або — про колегу із прізвищем Прозапас, у якого була кличка «Навсяквипадок»… Інколи, коли у тебе все погано, варто згадати, що ти не Петро Неїжмасло або Валя Закусило. Спробуйте, допомагає!
Багато кумедних прізвищ, до речі, «родом» із Запорізької Січі. Колись тут був вельми цікавий звичай — новачок, котрий вступав у Січове товариство, мав змінити своє попереднє прізвище на нове, козацьке. Часто прізвисько обирали новому товаришеві самі козаки, а покепкувати вони любили, ще й як! Тому багатьох нагородили такими прізвиськами, як Затуливітер, Неїжборщ, Непийвода, Недайкаша, Задерихвіст, Підкуймуха, Крутихвіст, Печиборщ, Паливода, Загнибіда, Скачистрибайло, Нетудихата тощо. Багато із цих прізвищ дійшли до нашого часу — у спадок нам від наших дотепних предків.
Ми знайшли декілька цікавих людей з оригінальними прізвищами у Новограді та запитали, як їм живеться?
МЕНІ ЗАВЖДИ КАЗАЛИ: «БАЛИК, У ВАС ТАКЕ СМАЧНЕ ПРІЗВИЩЕ»
Новоград-волинець Юрій Балик цю фразу чує постійно. Його мати — полька, батько — чех, а він — українець і прізвище своє змінити ніколи не хотів. Хоч і довелося свого часу через нього мати клопоти із дипломом випускника юридичного факультету. Бо навчався він у Росії, а потім приїхав жити і працювати в Україну, тож між російським і українським правописом прізвища виникли проблеми, які довелося усувати.
Куди б не прийшов Балик, — скрізь на його прізвище бурхливо реагують, особливо — перед обідньою перервою.
З цього приводу часто жартують: «Наступного разу приходьте до нас після обіду, бо їсти і так дуже хочеться!» А він своїм прізвищем ще й пишається, бо ж балик — це делікатес вищої проби.
«ЛІКАР МЕНІ ЯКОСЬ СКАЗАВ: А ПО ВАС НЕ СКАЖЕШ, ЩО ВИ СУХА…»
Тетяна Суха працює диспетчером на «швидкій» і чує на роботі зовсім різні прізвища, тому власне — її давно вже не дивує. Тим паче, дівоче у неї не менш цікаве — Парадуха, тож бути людиною з оригінальним прізвищем їй довелося з народження. Якось, працюючи фельдшером, почула: «Суха? А чого не мокра?». Загалом однофамільців зустрічає рідко, такий випадок був лише раз, коли надійшов виклик — від пацієнтки Сухої.
ЗАНУДА: «НЕХАЙ НАД ТОБОЮ КРАЩЕ СМІЮТЬСЯ, АНІЖ ПЛАЧУТЬ!»
Катерина Зануда — не зануда зовсім. Більше того, здається, що із нею навряд чи колись нудьгуватимеш. Як кажуть, пощастило і близьким, і чоловіку, котрий прізвище це дівчині «люб’язно» подарував — у обмін на кохання і обіцянку, як кажуть, бути разом у горі та радості. Лише декілька хвилин поспілкувалися, а усмішка з обличчя не сходила ще пару годин — так було у мене. «Розумієте, — переконує дівчина, — у мене є правило: нехай над тобою краще сміються, аніж плачуть! Згодні зі мною? Отак і треба жити, а не з різних дрібниць засмучуватися. Головне — здоров’я і весела вдача, тоді депресії і проблеми обов’язково злякаються і втечуть!».
ХОРОША ТИ ЛЮДИНА, МУДАК…
Ви ще сумуєте? А як почувалися би із таким прізвищем? Усе відносно у житті, панове, і Олексій Вікторович є реальним прикладом цьому. Із прізвищем своїм живе вже майже півстоліття й щоразу сміється з іншими. «Маючи таке прізвище, неможливо бути людиною із поганим почуттям гумору», — каже пан Мудак. Із ним, погодьтеся, неможливо не погодитися. Щоправда, усі три його дружини залишали собі «свої» прізвища, а він не ображається — їх багато, зате він такий — єдиний і неповторний.
«ПРІЗВИЩЕ, ЯК ПРІЗВИЩЕ» — ХО!
Таким звичайним вважає своє прізвище Галина Антонівна Хо. Щоправда, звичайним воно, мабуть, є десь у Кореї, звідки й походить, а для українців чи росіян (жінка давно мешкає у Росії, а у Новоград приїздить до рідних) — це все ж диковинка. Тому скрізь, де б вона не назвалася, її декілька разів обов’язково перепитують, перш ніж записати. А потім кажуть: «От і добре, що прізвище так коротко пишеться».
ЧИ ПОТРІБНІ ГРОШІ ЧЕРВОНЦЮ?
«Напевно, маєте багато грошей із таким прізвищем?», — жартома запитала у Сергія Червонця. «Як не будеш працювати, то й грошей не буде, хай там яке прізвище матимеш», — відповів молодий чоловік. Ніякого «приколу» у своєму прізвищі він не бачить, натомість говорить, що прізвище його має циганське походження, і люди на нього завжди реагують. «Яка реакція? — усміхається Сергій. — Як й у вас реакція, — усміхаються і перепитують!».
P.S. Дякуємо усім, хто погодився дати інтерв’ю на цю «пікантну» тему. Адже уміння посміятися над собою дорогого варте. Такі люди — завжди «душа компанії», намагаються уникати комплексів, бути щирими і відкритими. Такими, шановні, й залишайтеся!
А усім іншим бажаємо, маючи такий гарний приклад, частіше бачити у житті позитив.