Кого боятися?
- 99
- коментар(і)
- 13-09-2013 03:10
«Доброго дня, шановний Кашпір Чумний!
Пише Вам Марфа Заблукана. Я переїхала жити на іншу вулицю. І що бачу? А те, що мої нові сусідки ворогують між собою. Одна одну називають відьмами. Жах!
Шановний Кашпір Чумний! Ви — відомий екстрасенс. Питання: кого мені більше боятися — ту, з котрою я рідко зустрічаюся і вітаюся, чи ту, котра з мого дому не вилазить, а тільки п’є, жере і обмовляє ту сусідку, з котрою я тільки рідко зустрічаюся і вітаюся?
Звичайно, я мало вірю у те відьмацтво. Але, як кажуть, коли постійно тобі наговорюють «стрибни у криницю», то починаєш сумніватися і вже хочеться піти й стрибнути в криницю. То кого мені більше боятися: ту, з котрою я майже не контактую, чи ту, котра тільки п’є, жере і бреше?
Хоча, якщо логічно мислити, то для будь-яких чар повинен бути контакт. Ну, скажімо, гуляти разом, триматися за руки, дивитися в очі, спати разом і т. д і т. п. А якщо у них є щось надприродне, то вони, значить, надлюди, і їх повинні вивчати вчені.
Шановний Кашпір Чумний! Відверто скажу, що на відьму більше змахує та, котру не можу вигнати з хати. Але й поведінка тої, з котрою я на віддалі тримаюся, також викликає сумнів. Якась вона дуже вже секретна. Може, вона законспірована відьма? То, все-таки, кого мені більше боятися, — ту, що законспірована, чи ту, що тільки п’є, жере і оббріхує всіх? Дуже прошу Вас роз’яснити мені у Вашому листі-відповіді.
І взагалі, у наш чумний, вибачте, неспокійний час безліч подібних конфліктів трапляється. А ще багато мужчин вірить цим ворожкам, ходять до них. Довго там сидять. Потім вийдуть і сваряться, морди одне одному б’ють. Так може дійти і до мокрого діла. Але більше ходять до тої, котра ходить до мене, аби пожерти, випити і язиком поплескати. То кого мені більше боятися: ту, до якої більше ходять мужчини, чи ту, яка не ходить до мене?
А якщо не ходить, то, значить, щось поробила? Мабуть, так і є. Бо вчора вранці, ні сіло ні впало, чашку із нового сервізу побила, а ввечері курка моя здохла. Щось тут не те. Та я здогадуюся чиїх то рук діло. Якщо не рук, то — магії їхньої!
А ще я здогадуюся, чому мужчини до них ходять. Бо ті відьмачки своїх не мають. Отакої! То кому мені першій чуба видирати: відлюдкуватій чи ненажері?
А втім, поки що не відписуйте. Я тут ще послідкую за цим відьмацьким кодлом, побачу, що воно далі буде...
Одне слово, шановний Кашпір Чумний, я вас триматиму у курсі дєла.
З повагою Марфа Заблукана».
Пише Вам Марфа Заблукана. Я переїхала жити на іншу вулицю. І що бачу? А те, що мої нові сусідки ворогують між собою. Одна одну називають відьмами. Жах!
Шановний Кашпір Чумний! Ви — відомий екстрасенс. Питання: кого мені більше боятися — ту, з котрою я рідко зустрічаюся і вітаюся, чи ту, котра з мого дому не вилазить, а тільки п’є, жере і обмовляє ту сусідку, з котрою я тільки рідко зустрічаюся і вітаюся?
Звичайно, я мало вірю у те відьмацтво. Але, як кажуть, коли постійно тобі наговорюють «стрибни у криницю», то починаєш сумніватися і вже хочеться піти й стрибнути в криницю. То кого мені більше боятися: ту, з котрою я майже не контактую, чи ту, котра тільки п’є, жере і бреше?
Хоча, якщо логічно мислити, то для будь-яких чар повинен бути контакт. Ну, скажімо, гуляти разом, триматися за руки, дивитися в очі, спати разом і т. д і т. п. А якщо у них є щось надприродне, то вони, значить, надлюди, і їх повинні вивчати вчені.
Шановний Кашпір Чумний! Відверто скажу, що на відьму більше змахує та, котру не можу вигнати з хати. Але й поведінка тої, з котрою я на віддалі тримаюся, також викликає сумнів. Якась вона дуже вже секретна. Може, вона законспірована відьма? То, все-таки, кого мені більше боятися, — ту, що законспірована, чи ту, що тільки п’є, жере і оббріхує всіх? Дуже прошу Вас роз’яснити мені у Вашому листі-відповіді.
І взагалі, у наш чумний, вибачте, неспокійний час безліч подібних конфліктів трапляється. А ще багато мужчин вірить цим ворожкам, ходять до них. Довго там сидять. Потім вийдуть і сваряться, морди одне одному б’ють. Так може дійти і до мокрого діла. Але більше ходять до тої, котра ходить до мене, аби пожерти, випити і язиком поплескати. То кого мені більше боятися: ту, до якої більше ходять мужчини, чи ту, яка не ходить до мене?
А якщо не ходить, то, значить, щось поробила? Мабуть, так і є. Бо вчора вранці, ні сіло ні впало, чашку із нового сервізу побила, а ввечері курка моя здохла. Щось тут не те. Та я здогадуюся чиїх то рук діло. Якщо не рук, то — магії їхньої!
А ще я здогадуюся, чому мужчини до них ходять. Бо ті відьмачки своїх не мають. Отакої! То кому мені першій чуба видирати: відлюдкуватій чи ненажері?
А втім, поки що не відписуйте. Я тут ще послідкую за цим відьмацьким кодлом, побачу, що воно далі буде...
Одне слово, шановний Кашпір Чумний, я вас триматиму у курсі дєла.
З повагою Марфа Заблукана».
Микола МАРУСЯК
Коментарі відсутні