Поминання 44/2013

3 ноября — год светлой памяти Василия Ивановича КРАВЧЕНКО

А ты стоишь перед глазами живой, с улыбкой на устах. Ушёл из жизни очень рано, никто не смог тебя спасти. Как глубока на сердце рана, пока мы живы, — с нами ты. Холодный камень обнимаем, несём к подножию цветы, боль и тоска не покидают, ушли надежды и мечты. Твоя душа чиста, родной наш. Пусть будет ей легко.

Вечно скорбящие твои жена, дети, мама, зятья, внуки

А ты стоишь перед глазами живой, с улыбкой на устах...

4 ноября — 2 года светлой памяти Валентина Иосифовича ПАШКОВСКОГО

Остановило время бег, и боль всю душу сжала. Ушёл из жизни друг, каких на свете мало.

Семьи Набоковых и Пилипчуков

Сынок, ты просто вышел погулять, домой живым ты не вернулся

1 ноября — пять лет, как трагически, в 13 лет, оборвалась жизнь любимого и неповторимого сыночка — Дениски

Дениска, тебя я любила, тобою всегда жила. Прости меня, сын мой милый, что я тебя не сберегла. Вся жизнь закончилась с тобою, нет жизни у тебя и нет у нас. Ушло из жизни самое родное — любимый сын, любимое дитя. Ты ушёл из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова. Спи, родной, ты — наша боль и рана, но память о тебе — всегда жива. Прости, сынок, что нам под небом звёздным к твоей плите носить цветы. Прости, что нам остался воздух, каким не надышался ты. Как капли росы на розах, на щеках наших слёзы. Спи спокойно, милый сын, все тебя мы очень любим, помним и скорбим.

Любим, помним, скорбим, мама, братик, бабушка, дядя

Пішов у вічність навіки, а в серці залишивсь назавжди...

1 листопада минає 5 років, як перестало битися любляче серце дорогого, любимого синочка — Віктора Борисовича ПЕТРУКА

Як швидко пливе час... Пішов від нас ти так раптово й дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожна рана, бо ти ж пішов не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка... Що ж, рідний наш, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Нехай Господь оберігає твою світлу і добру душу.

З глибоким сумом батьки, рідні

6 листопада — 4 роки гіркої розлуки з найдорожчою нам людиною — Марією Валентинівною КРАВЧЕНКО

Рідна, ти так несподівано нас покинула. Забути неможливо, повернути також ту ласку, доброту, турботу, властиві тобі, наша рідненька. Ми приносимо осінні квіти тобі живі, які ти так любила, нам нічого іншого не залишилося. Ми безсилі щось змінити, але знаємо і віримо, що ти усміхнена — завжди поруч з нами, порадниця наша. Поминаємо тебе усією родиною. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Глибоко сумуючі чоловік, діти, внуки, правнук

31 жовтня — 40 днів світлої пам’яті найдорожчої у світі людини — Олександра Юрійовича ХИТРИЧА

28.09.1985-22.09.2013 р.р.

На душі — біль, і жаль, і сум — тебе нема і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Усі, хто знав, — згадайте разом з нами добрим словом, тихою молитвою. Царство тобі Небесне, вічний спокій твоїй душі.

З глибоким сумом дружина, донька, мати, сестра, теща, всі рідні

4 листопада минає 6 років, як немає з нами Любові Андріївни ДОРОЖКІНОЇ — дорогої нам матері, бабусі, вчительки.

Пам’ятаємо, сумуємо.

Дочка, онук, учні

5 ноября — 3 года светлой памяти Леонида Васильевича БОРИСЮКА

Сердце погасло, будто зарница, боль не приглушат года. Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда. Ты жизнь свою прожил достойно, оставив память нам навек. В безмолвном мире спи спокойно, любимый нами человек.

Скорбящие жена, дети, внуки

4 листопада минає 15 років світлої пам’яті Петра Мартиновича ОЛЬШЕВСЬКОГО

Пройшли роки, а тепло Вашої душі залишилося в наших серцях. Таких, як Ви, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне Вашій добрій душі.

З сумом рідні

Забути — не в силах, вернути — не в змозі

2 листопада минає 10 років, як перестало битися серце дорогої нам людини, люблячого батька та дідуся — Володимира Дмитровича ЕЙСМОНТА

Всі, хто знав, хай про тебе згадають. Десять років, як тебе нема. Рідні ж завжди тебе пам’ятають, бо прожив ти життя недарма.

Сумуючі донька Наташа, зять Анатолій та онук Антон

30 жовтня минуло 9 днів, як перестало битися серце Олексія Миколайовича СОРОКИ

29.03.1941-22.10.2013 рр.

Біль втрати не покидає нас. В наших думках і помислах — ти живий. Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний сон, а Господь дарує Царство Небесне твоїй душі.

Вічно сумуючі твої рідні