Поминання 45/2013

Є сила, що може забрати з життя,

та з пам’яті рідних — ніколи.

9 листопада минає 2 роки, як трагічно пішла з життя дорога нам людина — Анатолій Сергійович КОТ

Незабаром буде зима і знову — весна, зацвітуть тополі і берези, тільки тебе з нами нема, і не висохнуть гіркі наші сльози. В душі одиноко, продовжуємо жити, посилаємо за тебе молитву. Ми просимо ангелів в Його обіймах тебе берегти, нехай буде світлою душі твоя дорога.

У вічній скорботі твої рідні

8 ноября — 9 дней, как ушёл в вечность любящий муж и папа — Сергей Фёдорович СИНИЦКИЙ из села Суслы

22.01.77-31.10.2013 гг.

Из жизни ты ушёл мгновенно, а боль осталась навсегда. Как рано ты ушёл, родной, любимый, оставив нам печаль и боль. Ты ушёл из жизни, а из сердца — нет. Нет больше горя, чем горечь от утраты. Тому, кто дорог был при жизни, от тех, кто любит и скорбит. Нет таких слов, чтоб выразить всю боль и скорбь души нашей. Тепло души твоей осталось вместе с нами. И сердцу больно, и горю нет конца. Любим тебя, и в памяти нашей всегда ты жив. В сердцах людей оставил след. Память о тебе — вечно жива.

Скорбящие жена и дочери

8 листопада — 9 днів, як пішов у вічність дорогий зять, кум, хрещений — Сергій Федорович СИНИЦЬКИЙ

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе нема і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій тобі, рідненький. Хто забув його, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі теща, куми, хрещеники

11 ноября — 9 дней, как нет с нами Василия Васильевича СОБОЛЕВА

Сердце погасло, будто зарница, боль не приглушат года. Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда. Ты жизнь свою прожил достойно, оставив память нам навек. В мире безмолвном спи спокойно, любимый наш человек.

Скорбящие жена, дочь, 3 сына, 3 невестки, 9 внучат

8 ноября прошёл год, как ушёл из жизни дорогой муж, папа, дедушка — Николай Владимирович ГЛАВАЦКИЙ

Тот день, когда свет твоих глаз погас, и сердце перестало биться, стал самым страшным днём для нас, и мы не можем с ним смириться. Из сердца капает слеза, сжигает боль, кричит душа, мы так хотим вернуть тебя, но сделать этого нельзя. Ушёл из жизни очень рано, мы не смогли тебя сберечь. Глубокая осталась в сердце рана. Вечный покой твоей душе. Царство Небесное, пухом тебе земля.

Скорбящие жена, дети, внуки

На одну квіточку земля бідніша стала.

На одну душу збагатились Небеса.

11 листопада — 2 роки, як немає з нами дорогої нашої донечки і сестрички — Альони Іванівни РЕДЬКО з села Піщів

29.07.1998-11.11.2011 рр.

Ми захлинаємось від сліз, ти в споминах із нами скрізь. Як тяжко горе це нести… Прости, дитинонько, прости, що не змогли тебе спасти. Нехай Господь оберігає твою добру, чисту і світлу душу. Хто забув, — згадайте, хто може, — помоліться. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Мама, тато, брат

7 ноября — третья годовщина светлой памяти по безвременно ушедшему от нас Владимиру Фёдоровичу ИВАНЧЕНКО

Помним, скорбим.

Жена, сын, внук, родные

7 листопада минуло 3 роки, як пішов з життя директор міської друкарні — Володимир Федорович ІВАНЧЕНКО

Світла і вічна пам’ять про Вас назавжди залишиться в наших серцях. Нехай свята земля береже Ваш вічний сон, а Господь дарує Царство Небесне Вашій душі.

Колектив міської друкарні

8 листопада минає рік, як пішов з життя наш рідний син, чоловік, тато, дідусь — Валерій Євгенович КОСЯНЧУК

Страшнішого на світі не буває, як біль розлуки назавжди. Тебе немає поряд з нами, а наше серце плаче, і душа згорьована болить. Ми кожен день чекаємо на Тебе і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Затьмарилося сонце, небо, зорі, журбою огорнулися всі дні, всі помисли звертаються до Тебе і квітами лягають до землі. Душа болить, душа кричить, а серце, наче оніміло, і губи шепочуть: «Повернись, рідненький, благаємо! Навіщо нас покинув ти?..» І Богу молимося ми щовечора допомогти зустрітися з Тобою хоч у сні… Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд із нами. Хай над Твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде Тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуючі мама, дружина, сини, дочки, зяті, невістка, онуки та вся велика родина

Пам’ятаємо, сумуємо, любимо. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

11 листопада минає 5 років, як обірвалося життя нашого дорогого і любого синочка, брата, онука — Романа Ігоровича ЗАХАРОВА

Не гоїться душевна рана, у серці біль і смуток назавжди. І гіркі сльози так тривожать серце, що ти не з нами, а лежиш в сирій землі. Біль серце стискає, щодня плаче гірко душа. Більшого горя немає, як втратити рідне дитя.

Мама, рідні

13 листопада минає 12 років, як пішов у Вічність В’ячеслав Антонович ВЕРЕМЄЄВ

Час рікою пливе… Свято бережемо світлу пам’ять про незабутнього чоловіка, доброго батька, лагідного дідуся, вірного друга. Низько схиляємо голови у вічній скорботі.

Дружина, доньки, зяті, онуки

8 ноября — девять дней светлой памяти Елены Петровны ФРАНЧУК

28.04.1931-31.10.2013 рр.

Боль утраты. Память, сопровождающая всю жизнь. Скорбим.

Сыновья, невестки, внуки, правнуки

10 листопада — 4 роки, як нема з нами Світлани Олександрівни ВЕРЕМІЙЧУК з села Орепи

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненька, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо, дочки, зяті, онуки