Камо грядеши, ненько Україно?

«Пан Марусяк! Вы, как самый главный автор статей в «Звягеле» (лист подається в оригіналі — авт.), думаю, сможете объяснить народу необъяснимые по народному мировоззрению вещи.
В свое время с Вашей легкой руки на радость единомышленникам и на зло оппонентам был демонтирован памятник В.И.Ленину. Но это уже история. А сегодня Вы смогли бы прокомментировать тот факт, что над городской мэрией развевается знамя Евросоюза? И все это произошло как-то тихо, без всенародного вече. То, что Украина географически находится в Европе, известно всем от мала до велика. Но кто (Вашингтон, Брюссель, Вильнюс или Варшава) принял уже Новоград-Волынский в ЕС, и в чьем воспаленном воображении родилось это решение — ответить сможете лишь Вы!
Почему власть всегда прикрывается именем народа? Почему эта власть боится провести всенародный референдум, утвержденный Конституцией Украины?!
А от себя скажу, что мы — православный славянский народ — не хотим переделываться под никакие ваши европейские ценности! Не хочу, чтобы без меня меня женили!
Виталий Николаевич Сичевский, пенсионер»

Цей лист до редакції надійшов напередодні Нового року, у той час, коли прапор Євросоюзу біля міської ратуші вже було знято. Оскільки лист адресувався мені, то мушу дати на нього відповідь.
Отже, щодо пам’ятника Леніну. Дякую шановному добродію Сичевському, що не вдався до полеміки, а демонтаж пам’ятника вождю пролетаріату визнав історією. Хоча я не є прихильником вандалізму, але після кривавих подій на Майдані Незалежності в Києві проти ночі на 30 листопада «Леніни» почали падати по всій країні. Незабаром вони також стануть історією. І хто б тепер не намагався нав’язувати свої думки і лякати надуманими «европейскими ценностями», але після вищезгаданих подій Україна разюче змінилася, люди стали іншими, країна побачила нове покоління, яке прагне жити по-новому, покоління, яке вже ніхто не одурманить маразматичними ідеологіями і ніхто не примусить бути рабами.
Щодо прапора Євросоюзу біля мерії міста. Зауважу, що підняття його поряд із прапором міста не було забаганкою влади. Адже Україна майже десять років поспіль вела підготовку до вступу до європейської сім’ї. Особливо в останні місяці минулого року наш уряд пришвидшив роботу в плані підготовки документів про підписання інтеграційних угод. Однак перед самісіньким самітом ЄС у Вільнюсі Кабмін раптово різко чомусь змінив інтеграційний вектор, припинив роботу над документами, а Президент не підписав угоду. Тому, враховуючи політичну ситуацію, яка склалася в Україні, Новоград-Волинська міська рада 6 грудня на дванадцятій сесії шостого скликання (як і багато міських рад по всій країні) майже одноголосно прийняла рішення про підняття біля мерії міста прапора Євросоюзу, зокрема ухваливши низку й інших питань.
Проте вже 13 грудня Новоград-Волинська міжрайпрокуратура звернулася із позовом про визнання недійсним рішення міської ради до Житомирського адміністративного суду, до міської ради і, зокрема, до мера міста, які, мовляв, своїм рішенням рекомендували Президенту України відправити уряд у відставку, а правоохоронним органам — об’єктивно розслідувати криваві події у Києві 30 листопада — 1 грудня і про незаконне підняття біля мерії прапора Євросоюзу.
19 грудня відбувся суд, який зобов’язав рішення міської ради Новограда-Волинського скасувати, а прапор Євросоюзу зняти. Але це не значить, що українці втратили шанс бути в європейській сім’ї, адже Президент наголосив, що Україна не відмовляється від євроінтеграції, акт непідписання є тимчасовим, готується нова угода, і вона рано чи пізно буде таки підписана.
Хіба що в переддень підписання чергової угоди «ми» знову передумаємо і повернемо в інший напрямок, до якогось іншого союзу, де нам пообіцяють заможне і щасливе життя. Але чи виправданим воно буде, шановний Віталію Сичевський, і яка ціна за це буде? І що, зрештою, з цього приводу думають ваші діти, внуки?..
Микола МАРУСЯК