Дорогі земляки!

До глибини душі зворушили останні події в Україні. Таких трагічних, жахливих часів ще не знала незалежна Україна. І тому я зважився на цей виступ. Аби мене почули і в рідному краї, і в Києві.
Я не знаю війни, але це лихо пережили мої батьки, діди і прадіди. З болем згадую їхні розповіді про бойові дії, голод, смерть. І я не хочу, аби наші діти, онуки, правнуки зазнали нових лихоліть, які пережили наші предки. Сучасні покоління варті кращого життя, щасливого майбутнього, бо воно вистраждане не одним поколінням. Я пишаюсь нашою молоддю, їхнім сприйняттям свободи, патріотизму та любові до України. Тому ситуація, що склалася нині в державі, потребує лише мирного розв’язання. Бо жодна революція достатку не приносить. Вона веде за собою жертви, голод, злидні і поневіряння. Президент, влада повинні почути народ, повинні знайти компроміс з опозицією, піти на поступки, домовитись, заради добра, торжества миру і справедливості в Україні.
Звертаючись до керівників силових структур, хочу нагадати, нічого немає ціннішого, ніж людське життя. Про це має пам’ятати кожен українець, незалежно від соціального статусу. Тільки мирні переговори дадуть бажаний результат. Не допустити подальшого кровопролиття в Україні, застосування сили — завдання номер один. Українець має зрозуміти українця, йти назустріч один одному, відкидаючи амбіції і гординю, щоб наша держава жила, творила, процвітала разом з європейською спільнотою.
Я — людина наймирнішої, найгу­ман­нішої професії. Хліб — всьому голова. Хліб — це мир і життя, добробут і щастя. Дай, Боже, світлого розуму нашим політикам, аби вони не забували, що Україна для народу — понад усе. Ні — насильству, жорстокості і свавіллю! Так — квітучим садам, колосистим хлібам у незалежній державі!
За зимою обов’язково прийде весна. Квітуча і життєдайна. Віримо в добро, мудрість людську! Слава Україні!