Революція гідності. Чи досягнута перемога?

«БАНДЕРИЗАЦІЯ» ЧИ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ПРАГНЕННЯ?
Коли зароджувався «Євромайдан» у листопаді минулого року, то, без сумніву, його головними учасниками були студенти. А вже після кривавого їх розгону, побиття журналістів на вулиці Банковій і першого Віча до протестувальників почали приєднуватися люди різного віку і прошарку.
Кількість незадоволених невпинно зростала. Швидко утворилися майдани майже по всіх областях країни. Боячись за свою шкуру, втрату награбованого, відповідальності за скоєні злочини, продажні чиновники на місцях запустили давно випробувану зброю — нав’язування суспільству стереотипів щодо населення західної частини країни.
Ось почалося масове зомбування людей у південно-східному регіоні та в Криму: центр Києва захопили «бандьори»! Цю форму зомбування продовжили політтехнологи в Москві й заходилися через ЗМІ «просвіщати» своє населення про страхи екстремістів-бандерівців, побоюючись, що і їх народ в унісон українському також може повстати проти режиму Путіна. Тим більше, що вже декотрі росіяни почали кричати українською: «Банду геть!»
Одне слово, всюди орудують «бандьори». «Бандьори» захопили центр столиці! «Бандьори» захоплюють будинки! «Бандьори» викрадають людей! «Бандьори» палять автівки!..
У Василькові, що під Києвом, «бандьори» заблокували дорогу і не пропустили колону з «беркутівцями» до столиці!
Футбольні фанати Харкова й Донецька вийшли на підтримку «Євромайдану». Мабуть, також «бандьори»!
Вулицями Харкова пройшли кілька тисяч «бандьор»! Місцеві депутати натягають на себе футболки з написом «Беркут» і волають: «Не пустим «бандер» У Харьков!»
У Донецьку пограбували банк. Не інакше, як «бандьори»!
У Луганську зібралася маса людей. Журналіст одного молодика запитує:
— Чого ви з биткою?
— Захищатися від «бандьор»!
— А звідки ви взяли, що то «бандьори»?
— А вони кричать: «Слава Україні»!
— І що з того?
— А ви телевізор хіба не дивитеся?!
В Одесі мітингувальники вийшли на площу через те, що приїхали «бандьори» захоплювати їхню адміністрацію.
У Севастополі поширилася чутка, що до міста прибуло 20 автобусів з «бандьорами». Очільник тамтешньої міліції запевнив громадян, що у них все під контролем і вживатимуться заходи з ліквідації бандерівців.
«Бандьори» приперли на Грушевського піаніно і музикою забивають баки «Беркуту»…

Що ж, мешканців східно-південних областей країни і автономії Крим можна зрозуміти. Ті регіони — ближче до російських кордонів, і там тривалий час відбувалася, так звана, велика міграція росіян на українські землі.
Разом із тим, радянщина 70 років забивала нам голови, що націоналізм — це зло, роз’єднання. Хоча насправді, варто нагадати, що націоналізм — це об’єднання, що згуртовує, це спільна ідея, праця на благо своєї Батьківщини. Чи не тому із західного регіону, який ближче до Європи і має дещо інші цінності, саме звідти завжди розпочиналося національне відродження України.
Але не треба забувати, що на Майдані Незалежності перебувала половина киян. Решта ж учасників — люди із багатьох областей України і багатьох національностей.
Нерідко закидалося, що на «Євромайдані» стояли і стоять «проплачені» люди. 20 лютого, коли до Новограда надійшла інформація про те, що в місто можуть приїхати «тітушки» з інших областей, аби чинити погроми в місті, і коли в центрі зібралися звягельчани на свій захист, якісь дві молоді пані, проходячи повз зібрання, істерично викрикнули: «Скільки вам платять?»
Я тоді хотів у них поцікавитися, мовляв, скільки їм потрібно заплатити, аби вони полізли на лінію вогню та витягали поранених і вбитих людей? За які б такі гроші вони пішли, знаючи, що можуть у будь-яку мить отримати кулю в голову чи в груди? Проте жінки швидко забралися геть. Бо якби ще на хвилю затримались, то могли б добряче отримати прочухана від обурених людей.
Аж ніяк не за гроші на «Євромайдані» стоять люди, як це робилося на антимайданах. Майдан повстав супроти тиранії, несправедливості. Люди вийшли за краще життя. І не тільки за своє, а й за кожного українця. Саме майданівці дали можливість усім по-новому подивитися на світ. Саме вони підняли високий дух людей, пробудивши їх і відкривши шлях до самоочищення, до переосмислення свідомості.
Не варто ділити Україну на Схід та Захід, як цим постійно маніпулювали регіонали з комуністами. У нас — одна країна. І чому люди вийшли на Майдан, за які ідеали, мусимо донести до тих, хто цього не знає. Бо у вищезгаданих регіонах, на жаль, бракує правдивої інформації. Не всі канали транслюються. А які й транслюються, то події подаються однобоко, у перекрученій формі.
ЧОРНІ ДНІ «ЄВРОМАЙДАНУ»
Далі події мали дещо інші сценарії. Попри всі ігнорування владою вимог «Євромайдану», люди не мали наміру розходитися. Навпаки, ряди мітингувальників зміцнювалися, будувалися нові барикади, створювалися загони самооборони тощо, і повстанці продовжували вимагати свого: покарання винних, відставка Уряду й Президента, переформатування всієї вертикалі влади.
Це надто дратувало владу, і вона вдається до радикальніших дій. Запроваджується неофіційний надзвичайний стан у країні. Закривається метро, яке по декілька разів на день «мінується» «терористами», блокуються дороги, перевіряються автівки, затримуються потяги, створюється ажіотаж на продукти, піднімається курс долара тощо. Все робилося для того, щоб роздратувати людей і нацькувати їх на майданівців.
Але і цей сценарій не спрацьовує. Тоді диктаторська влада вдається до перших жертв на Грушевського. Це викликає шок в українців і в усьому світі. Після цього настає деяке затишшя. Тривають перемовини опозиції з владою. Вдається дійти до певних позитивних угод. Але разом із тим влада готує черговий сценарій — спецоперації з силового розгону «Євромайдану» під назвами «Хвиля» і «Бумеранг», де мали бути задіяні 22 тисячі силовиків, вертоліт і важка техніка. По периметру центру Києва також мали виставлятися, так звані, фільтраційні кордони, щоб ніхто із мітингувальників не вислизнув із Майдану Незалежності під час штурму.
Ви тільки собі уявіть, який кошмар отой звір зі своїм виводком готував протестувальникам.
До речі, в ніч на 22 лютого ця операція, очевидно, була застосована. Відеокадри зафіксували, як «бетеер» на великій швидкості мчав від Європейської площі до барикад, але повстанці були до цього готові і бронетехніку закидали «пляшками Молотова». Миттєвий штурм зірвався.
Але про те, що готує купка садистів-«стратегів», ще ніхто не знав.
А тим часом перемир’я тривало недовго. Надії, що Янукович зрештою піде на поступки народу, не виправдалися. «Народний обранець» ще з дужчою жорстокістю застосовує силу.
Події, що сталися 18-20 лютого, в українців викликали такий жах, що вони й досі не можуть прийти до тями. У ті дні вулиці Києва вмилися кров’ю. По майданівцях нелюди відкрили прицільний вогонь і не давали їм шансу на порятунок.
Жахлива, шокуюча картина, від якої ставало моторошно. Це було, як якийсь фільм жахів. Важко було повірити в дійсність, повірити, що в нашій країні таке можуть чинити з мирними людьми.
Але і цей звірячий захід Януковича не розігнав Майдан. Він ще більше згуртував людей. Прагнули ката розірвати на шматки. Його проклинали до сьомого коліна.
За офіційними даними, у протистояннях у Києві постраждали 724 людини, 82 — вбито (є ще десятки невпізнаних тіл), 312 — зникли і їх розшукують. Однак цифри з кожним днем зростають.
МОРАЛЬНІ ЗБОЧЕНЦІ
Після повального розстрілу мирних людей звір-Янукович, очевидно відчуваючи неминучу помсту за свої вчинки, вночі з «дамою з собачкою» зник на вертольоті в невідомому напрямку. Услід за ним, з Межигір’я (з невеликим президентським добром) виїхали кілька фур і КАМАЗів.
Після того Януковича бачили то в Харкові, то в Донецьку, то в Криму…
Вслід за гарантом почали кивати п’ятами і його прибічники-садисти Пшонка, Захарченко, Сівкович, Клюєв, Шуляк, Лебедєв та інші бузувіри. Їх розшукують. Тільки ось, як здається, досить повільно розшукують. Янукович колесить по країні на трьох автівках, і його не можуть схопити. Його бачили то там, то там…
Правоохоронці кажуть, що є вже перші затримані, зокрема банда, яка викрадала і катувала активістів Луценка й Вербицького. Затриманий також і вбивця журналіста Веремія.
У Межигір’ї знайдено масу документів, вони вивчаються. Лігво, де жив тиран, неабияк вразило відвідувачів. Дехто говорив, що такого багатства немає навіть і в Луврі. Яхти, власна церква, штучні соляні печери, озера, велика кількість будівель… Всюди мармур, червоне дерево, золото-позолота, картини, портрети… На одній із картин красується голий Янукович. Серед багатьох скарбів було знайдено і цінні стародруки, зокрема книгу «Апостол», датовану початком шістнадцятого століття.
Доступними сьогодні стали й маєтки народного обранця і в інших куточках країни. В Криму, в Карпатах… Всі вони також вражають не меншою розкішшю. Нехай би люди зі Сходу чи з Півдня України, чи з Криму приїхали і подивилися, як жив їхній народний обранець, котрий майже чотири роки тому обіцяв почути кожного.
Вдалося журналістам побачити і «золотий» маєток генпрокурора Пшонки, котрому позаздрив би і сам Янукович. Куди не кинь оком — усюди блискає золотом і коштовним камінням. На стінах — численні ікони, Євангелія, зокрема, чотири з них старовинні. Усюди картини. На деяких із них — колишній генпрокурор зображений у вигляді Цезаря, Наполеона. Його дружина — у вигляді княгині Ольги. Що це? Шизофренія? Хвора уява? Чи ці істоти в людській подобі думали, що прийшли до влади навічно?
Але те, що показували людям, — лише невеличка вершинка айсбергу. Далі буде цікавіше, не виключено, що побачимо ще жахливіші речі.

А далі — комізм зі співчуттям. Відчувши, що за все доведеться відповідати, правляча партія наввипередки кинулася виправдовуватися. Зокрема лідер Партії регіонів Єфремов, котрий ще буквально вчора волав про екстремістів-фашистів, заявив, що Янукович і його близьке оточення їх зрадили, і це тільки вони винні у всіх злочинах.
Чи мають моральне право Партія регіонів і комуністи, які ще могли зупинити кровопролиття, які беззаперечно причетні до десятків смертей, сотень покалічених людей і далі лишатися при владі? Чи забудуть люди те, що вони наробили? Чи пробачать їм?
А через день Єфремов посмілішав і заявив, що вони йдуть в опозицію. В опозицію до кого? До тих невинно убієнних? Чи до тих сотень скалічених людей? Чи, може, до тих батьків, які залишилися без своїх дітей?
Цинізм вищого ступеня. І більш нічого.

Коли Янукович ішов на інавгурацію, — перед ним зачинилися двері, потім на нього впав вінок. Чи не дивні речі, чи не дивні знаки? Янукович погано знав світову історію. Диктатор, котрий війною йде проти свого народу, обов’язково програє. А може, він і знав про ці істини, але думав, що він сильніший за них?
Днями політолог Тарас Березовець припустився думки, що Януковича можуть убити як олігархи, так і російські спецслужби. Бо той, мовляв, багато знає.
Однак народ України хоче іншого. Побачити цього людиножера на лаві підсудних.

Вулицю Інститутську в Києві мають перейменувати на вулицю Небесної Сотні. До речі, у селі Свидівок, неподалік Черкасс, вулицю Леніна перейменували на вулицю Героїв Небесної Сотні. Водночас у місцевому Парку на алеї Героїв Слави молодь збирається розмістити світлини всіх Героїв Небесної Сотні.
Сьогодні до місць загибелі майданівців щодня несуть живі квіти, запалюють лампадки. Не висихають сльози на очах людей. Хоча мали жити і радіти сонцю.
Повстанці, які загинули за Україну, сьогодні вже офіційно — Герої України. Вони віддали своє життя за кожного з нас, за наше майбутнє. І ми маємо це пам’ятати.
Земля їм пухом.