Жили собі Дід та Баба. Діти в них були, але жили далеченько. Тож стареньким бувало сумно. Одного дня Дід каже:— Бабо, а спечи-но паляницю. Посидимо з тобою, чаю поп’ємо. Дивись, веселіше стане.Старенька, довго не роздумуючи, насіяла борошна, замісила тісто та й спекла рум’яненьку Паляничку. Поклала на віконечко, щоб вистигла.Лежить Паляничка, добре