Наталка поверталася з роботи. Забігла до магазину. І — на автобус. А він, як завжди, переповнений. Ноги ниють, спина крутить, сумки руки обривають. А позаду якесь чванько вирішило пожартувати:— Обережно, фарба!— Та хоч дихлофос! — спересердя відрізала Наталка.Воно замовкло. Щоправда, по хвилі обізвалося:— Щось не пойму, де це моя рука? Куди її зашт