- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Історія ця трапилася минулого року, саме напередодні новорічного свята. Її герої — дівчинка Наташа та її молодший брат Толя. Вони, як і всі діти та деякі дорослі, звичайно ж, вірять у новорічні дива, але навіть не підозрювали, що ці дива стануться саме з ними. Все почалося 31 грудня. Саме в цей день, щороку, у їхній родині наряджали ялинку. Першим
Стаціонарний телефон задеренчав о пів на восьму вечора. Дзвінок був довгий і настирний. Роман інтуїтивно відчув: Москва... — Ну, привіт! — Привіт, Софіє! — Упізнав, братику? — А чого ж… — А мені ніхто зі знайомих з Новограда не дзвонить. Не знаю, що там у вас діється. А це жахливі новини про Україну подивилася та й, думаю, подзвоню. Дізнаюся,
Я був ще молодий і гарячий, тільки у полюванні — дока. Батько з юних літ брав із собою — вчив спочатку розпізнавати сліди звірів, повадки, а пізніше — й висліджувати їх та влучати. Ніде правди діти — любили ми в сім’ї поласувати дичиною.І от якось тато був не в змозі, то його друзі-мисливці узяли на полювання із собою мене. Тільки попередили:— Зупи
ПОЕТИЧНИЙ ГОЛОС ІЗ РОСІЇ Здравствуйте! Посылаю вам новые свои стихотворения из украинского цикла. Дай Бог,чтобы в Украине успешно завершилась антитеррористическая операция против преступных сепаратистов-«колорадов». Между прочим, российское руководство, которое сейчас строит из себя супермиротворцев, в Чечне не очень-то церемонилось с мирными жите
Софія не озивалася, мабуть, з півроку. Роман дивувався: «У нас останніми місяцями таке твориться, а вона й не поцікавиться: як там, що там? А може, твого братика давно вже хтось у полон захопив, і він терпить пекельні муки! Або, не доведи Боже, може, з ним що й гірше трапилося! А вона, бач… Ех-хе-хеее…» А потім Романа раптом осінило: а може, з не
Далеко-далеко, в казковому лісі,Сім’я їжачків проживала.Будиночок їх стояв на узліссіІ краще за них не бувало.Сім’я та складалася з тата Ресгія,Скажу вам, як є, не їжак то, а мрія:Ввічливий, добрий, розумний, красивий,Робить усе і дуже сміливий.Ківуся в сім’ї цій була їжачиха,А подружка в неї — Косана, зайчиха.Ківуся весь час там собі копирсаласьІ
Жили собі Дід та Баба. Діти в них були, але жили далеченько. Тож стареньким бувало сумно. Одного дня Дід каже:— Бабо, а спечи-но паляницю. Посидимо з тобою, чаю поп’ємо. Дивись, веселіше стане.Старенька, довго не роздумуючи, насіяла борошна, замісила тісто та й спекла рум’яненьку Паляничку. Поклала на віконечко, щоб вистигла.Лежить Паляничка, добре
НАРОДЕ МІЙ Народе мій, не допусти війни, Вона життя священне забирає, Як сиротами йдуть у світ старі й малі Й потоки сліз ніхто не зупиняє. Народе мій, країну збережи, Підтримай мир думками і трудами, Щоб України дочки і сини Прославились у Всесвіті віками. Наталія ТАТАРИНЦЕВА КОБЗАРЕВЕ СЕРЦЕ Вже давним-давно на білім світі Постать ця
Починаючи з 1997 року в Україні щорічно, 9 листопада, відзначається День української писемності та мови. Це свято встановлено Указом Президента Леоніда Кучми на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства. У цей день, за традицією, покладають квіти до пам’ятни
Сповідь «конфіскатора»:«Ми тоді ще не знали, чим нам відгукнеться той «візит» до баби Люби.А все почалося з сигналу, який надіслав до відділку наш інформатор.Одне слово, викликає мене і мого колегу по роботі наш «папік», тобто, начальник. Мовляв, каже, є самогонна точка. Треба її накрити. Самогонниця — хитрюща, з досвідом. Не раз її попереджали і ш