Містянам пропонують долучитися до облаштування Музею родини Косачів

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини. 18 травня світ відзначив Міжнародний день музеїв, тож ми звернулися до директора Музею родини Косачів — Людмили Гамми, аби дізнатися: які плани у нового керівництва, наскільки цікавим музей є для відвідувачів. Нещодавно Людмила Гамма з директором краєзнавчого музею Оленою Жовтюк побували на Музейному форумі у Львові, звідки привезли враження, які обіцяють втілити у роботу.


— На форумі йшлося про використання сучасних технологій у музейній справі, — розповіла Людмила Петрівна. — Цікавою була тема оцифрування музейних фондів — коли фіксація експонатів проводиться не в інвентарній книзі, а в електронному вигляді. З цим тепер працюють усі великі музеї світу, в Україні — також. У нас поки таких можливостей немає, але знати про сучасні технології — означає прагнути до мети. Поза сумнівом — це майбутнє невеликих музеїв. В Україні працює програма «Актуальна оцифрована культурна спадщина», тож досвідом створення електронного ресурсу матеріальної культури поділилися Львівський музей народної архітектури і побуту та Рівненський обласний краєзнавчий музей. Найцікавіший досвід використання 3D-технологій має Державний історико-культурний заповідник «Тустань», що у Львівській оласті. Ознайомившись із досвідом колег, ми вирішили: будемо орієнтуватися на сучасні технології, наскільки складно б не було — це реалії сьогоднішнього дня.
— Чи є стабільний інтерес до Музею родини Косачів?
— Впевнено можу говорити, що інтерес є. Поки що ми не можемо порівнюватися з Музеєм Лесі Українки за кількістю відвідувачів, але наведу кілька свіжих прикладів. Тиждень тому прийшла молода сімейна пара. Мешкають вони у Києві, приїздять до батьків у Житомир. В Інтернеті прочитали про музеї Новограда, вирішили відвідати. У лютому, в переддень святкування дня народження Лесі Українки, до музею завітали військові зі столиці, які перебували у Новограді у робочому відрядженні, замовили екскурсію. Про музей дізналися з довідника, який знайшли у бібліотеці військової частини. Інші військовослужбовці у квітні прийшли з книжкою краєзнавця М.Ю.Костриці «Новоград-Волинський. Історико-краєзнавчий нарис» і розповіли, як добиралися до музею, розпитуючи про адресу у перехожих. Приємно, що молоді люди цим цікавляться.
— У Міжнародний день музеїв, коли пропонувалося безкоштовне відвідування, чи багато людей прийшли на екскурсію у ваш заклад?
— Відвідувачів було небагато, необхідно більше працювати над рекламою, думати, як робити відвідування привабливим. Музей родини Косачів — унікальний тим, що має темою не лише життя і творчість Лесі Українки, а всієї родини Косачів. Він уособлює атмосферу унікальної української родини, яка виплекала могутню творчу індивідуальність. Зауважте, що відбулося це в умовах нищення рідної культури і заборони українського слова. Чим далі заглиблююсь у цю тему, тим більше розумію, наскільки цікавим може бути музей родини. Є багато задумів і дещо з напрацювань, але зробимо — розповімо.
— Після роботи на посаді директора Палацу культури та завідувачки галузі культури міста, коли доводилося постійно перебувати в епіцентрі масових заходів, подій, на сцені, як вам було очолити спокійний музейний заклад, де немає ажіотажу?
— Музей спокійний для тих, хто приходить на екскурсію, а щоб, вийшовши з музею, люди рекомендували тут побувати, то потрібно усі уміння, знання і творчу уяву направити на розвиток.
— Ви виступили з ініціативою поповнити експозицію музею старовинними речами. Є брак експонатів?
— За свідченнями родичів Лесі Українки, Косачі з родиною жили досить скромно: «Канапка, фортепіано і багато рушників». Так було скрізь, де мешкали: у Звягелі, Луцьку, Колодяжному — подружжя вважало, що багатство не у речах. Отже, не було багато експонатів, щоб оселилися вони в усіх музеях. Нашому потрібні речі ХІХ-го — поч. ХХ-го століття. Якщо у містян збереглися речі або меблі цього часу, то будемо вдячні за подарунок або можливість придбання подібних речей: книжкова шафа, етажерка, стільці, гасова порцелянова лампа, старовинні підсвічники, книги 1869-1879-х років, коли Косачі мешкали у Звягелі, старовинний український рушник (незмінна традиція Косачів — вішати на вікна рушники).
Погоджуюся зі словами президента Міжнародної ради музеїв Жака Перо: «Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, ми повинні запропонувати можливість підтримати наші цілі і взяти участь у нашій роботі. Необхідно, щоб музеї та суспільство працювало разом. В дусі творчості та інновацій».
— Є ще ідея прикрасити косачівський сад біля музею? Розкажіть, будь ласка, про це.
— Так, небайдужих запрошуємо долучитися до облаштування саду. Читаємо у спогадах Олени Пчілки: «…перейшли жити у 1873 році восени на вулицю Завадських, найнявши цілу садибу в пані Завадської, польки… Це була найкраща з трьох наших домівок звягельських… Садок був до деякої міри запущений, але через те — ще кращий, так вільно росло в ньому садове й всяке інше дерево: липи, тополі тощо і сила кущів — бузків розмаїтих, жасминів і всяких довголітніх квіток. Нашим малим дітям було так добре у тій чудовій оселі!».
Варто зазначити, сад на території музею закладений: тут цвітуть кущі бузку, довголітні квіти, зеленіють фруктові та кленові дерева. Цьогоріч посаджено декілька кущів форзиції (рослини сучасної, але не зайвої у саду). На жаль, немає жодного куща жасміну, а у спогадах Олени Пчілки його було багато у саду Завадських. Хотілося би, щоб росли квіти, серед яких зростала Леся. Тож, якщо маєте у квітнику зайві кущі жасміну або «канупер», «любисток» чи «зірка» (про ці рослини дізнаємося зі спогадів), то маєте змогу залишити про себе гарну пам’ять, поділившись із музеєм. Уявіть, ваші квіти прикрасять косачівський сад!
— Які екскурсії пропонуєте відвідувачам?
— Оглядові на тему: «Косачі. Звягельський період»; тематичні: «Олена Пчілка — мати і громадська діячка»; «Михайло Косач. Коротке яскраве життя»; «Ольга Косач-Кривинюк — сестра, хронограф життя і творчості Лесі Українки»; «Звягельське оточення родини Косачів. Видатні діячі культури ХІХ-го століття»; музично-літературна екскурсійна програма «Музика у житті і творчості Лесі Українки»; екскурсійна програма з елементами творчості для дітей 6-10-ти років «Леся Українка. Звягельське дитинство».
— Було багато нарікань, що музей не працював по суботах. Попередній директор Валерія Онопрійчук підкорегувала режим роботи. А чи побільшало відвідувачів?
— Працюю лише четвертий місяць, але активного відвідування музею в суботу не помітила. У зв’язку з цим повертаюся до теми реклами, над чим працюю з першого дня роботи. Дякую місцевим ЗМІ за розміщення матеріалів. Дуже гарний досвід залишила після себе Валерія Онопрійчук — вона вела музейну сторінку у Фейсбуці, і це дієво працювало, тому обов’язково цей досвід відновимо.
Запро­шуємо: вул.Косачів, 5-А. Вівторок-субота працюємо: з 8:00 до 17:15; екскурсії: з 9:00 до 17:00. Обідня перерва: з 12:00 до 13:00. Тел. для довідок: 2-02-12.