Геловін на порозі: чому це свято для українців ближче, ніж здається?

Кажани, павутина та гарбузи: вже з середини жовтня у вітринах українських крамниць з’являється геловінський декор. А популярність цього свята зростає у нашій державі упродовж останніх десятиліть. Щоправда, й досі геловінські традиції викликають чимало суперечок. Чи справді свято повністю чуже українцям — з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.

1. Свято на мільярди

Свято, що набуло популярності у країнах Заходу у 19 столітті, має змішане коріння. Частину традицій пов’язують із католицьким Днем всіх святих, який припадає на 1 листопада. Також вбачають зв’язок між Геловіном і кельтським святом Самайн, яке символізувало завершення сільськогосподарських робіт і під час якого вшановували мертвих. Свій слід у святкуванні залишила навіть британська Ніч Гая Фокса: саме з неї запозичили вираз «Trick or treat», з яким, зазвичай, ходять збирати солодощі.

Попит на костюми та ласощі робить Геловін комерційно вигідним: так, 36% продажів у крамницях солодощів у Сполучених Штатах припадають саме на період із жовтня по грудень. Загальні ж витрати на Геловін цього року, за даними Національної федерації роздрібної торгівлі США, сягають 11,6 мільярда доларів! Третину суми витрачають на костюми, третину — на пригощання, і ще стільки ж — на святкові декорації.

1. Чи святкують українці?

Не оминули ці тенденції й українців. Зокрема, свою справу тут зробила популярність Геловіну в соцмережах. Так, проведене торік опитування показало, що позитивно до свята ставляться 38% наших громадян, 7% — відзначають щорічно, і лише 12% вважають його нічим іншим, як комерцією.

Традиційно у медіа піднімається дискусія про доцільність святкування. А під час війни додалося нових аргументів, чому варто з обережністю переймати геловінські традиції. Зокрема, у Православній церкві України минулоріч просили утриматися від святкування через те, що декор чи костюми, пов’язані із смертю, можуть травмувати людей. «Багато (включно з дітьми) за час війни пройшли і бачили те, чого воліли б ніколи не бачити: каліцтва, людську смерть, рештки тіл, відірвані кінцівки, спотворені обличчя… неприкриті жахи війни. Чи варто зараз їм про це нагадувати і викликати непотрібні асоціації «геловінськими костюмами», перевдяганням в образи мертвих істот чи осіб, імітацією відірваних кінцівок, порваних і зашитих облич?»

1. У нас схожі традиції?

В українців є схожі свята, зазначає етнологиня Анастасія Кривенко: «За своєю суттю — це свято вшанування померлих, коли нібито їхні душі повертаються на землю, а живі зустрічають їх карнавалами та фестивалями. І в українській традиції є три періоди, коли предки вірили, що духи потойбіччя повертаються». Перший — це різдвяно-новорічний період, з маланкуванням, колядуванням і щедруванням. Другий — великодній, коли християни вірять, що душі померлих приходять на цілий тиждень. І третій період — зелені свята, під час яких, за повір’ями, на землю виходять русалки, котрих вважають нечистою силою».

Центр громадського моніторингу та контролю