Несамовитий ревнивець

Кузьма стояв біля кіоска і здалеку спостерігав за молодою парочкою на зупинці. Білявого хлопця Кузьма раніше не зустрічав. Щось він розказував Анастасії, і та заходилася сміхом.

Молодик усе хотів узяти Анастасію за руку, однак дівчина щоразу її висмикувала з його долонь.

Тут зненацька різко відчинилися двері. І на порозі постала висока, огрядна, чорнява, коротко стрижена жінка середніх літ. В легенькій білій блузці, сірих шортах.

Рявкнула:

— Ти чого тут стирчиш, лобуряка?!

Кузьма налякано пробубонів:

— Та я, це… Ну… Тут..

— Га?! — господарка кіоска подалася вперед і мало не вперлася своїм розкішним бюстом у сухорляві груди хлопака.

Від несподіванки Кузьма аж відсахнувся.

А кіоскерка:

— Ану мотай звідси! Ато зараз он на каштан закину!

Кузьма рвонув до міні-маркета. Вже звідти подивився на зупинку. Але парочки не було.

Кузьма роздратовано видобув смартфон із кишені джинсів і набрав потрібний номер.

— Ти де?

— Біля свого будинка. Додому йду.

— Сама?

— Не зрозуміла?

— Я зараз прийду.

— Чекаю.

1. * * *

Ще з порога Кузьма зі злою осмішкою спитав:

— І хто то був?

Анастасія здивовано розширила очі. Проте тут-таки здогадалася, про що йдеться. У голові їй запаморочилося. Відчула, як частіше загупало серце. Огида, ненависть, підлість, підступність, ницість — усе змішалося докупи.

З осудом кинула:

— Ти за мною стежив?

Кузьма, опустивши очі, засопів. Мовчав.

— Я щось тебе спитала?

— Випадково побачив. І…

— І почав стежити?

— Мене… шокували ваші хіхоньки та хаханьки. Ваші інтимні торкання.

— Які? Що ти сказав?

— Ви виглядали, як закохана парочка.

— Серйозно?!

— А що − ні?

— Який же ти…

— Ну, який? Який? Чого ти дивишся на мене, як на ідіота?

Анастасія посміхнулася. Зневажливо подивилася на Кузьму. Відтак спокійно сказала:

— Це був мій однокласник. Але яке це тепер має значення…

1. * * *

Того дня вони таки добряче розсварилися. Анастасія Кузьму в нестямі виставила за двері. Не могла отямитися і наступного дня.

Здавлося, все йшло добре. Разом будували плани на майбутнє. Йшлося вже до весілля. А тут вмить усе пішло шкереберть. Не розібравшись, запідозрив у зраді. І десь із засідки підло підглядав. Боягуз і нікчема.

Відчуття — наче підтяте деревце.

1. * * *

Вже на третій день Кузьма не витримав…

Було близько другої години дня, коли він натиснув кнопку дзвінка Анастасіїної квартири (знав, що батьки дівчини кудись на тиждень поїхали).

На дзвінок ніхто не вийшов.

Кузьма приклав вухо до дверей.

Було тихо. Та за мить ніби почувся якийсь шурхіт.

— Закрилася з тим білобрисим!

І Кузьма загатив кулаком у двері.

Але і цього разу двері не відчинилися.

Він схопився за дверну ручку. Щосили рвонув її на себе. Потім ще раз. І ручка зламалася.

«От, блін! Але все одно я до вас доберуся!»

І він, розлючений, прожогом кинувся на вулицю.

На рабатці з квітами він знайшов камінь і пожбурив його у вікно квартири, де жила Анастасія (мешкала на першому поверсі). Посипалося бите скло.

А ще за кілька хвилин Кузьма забрався на балкон і ногою вибив двері.

Спочатку хлопець обстежив кімнати. Розбирала злість.

— Куди поховалися? Я вас все одно знайду! Краще вилазьте, морди!

Але ніяка «морда» не вилізла.

Друге, ретельне, обстеження бажаних результатів також не дало.

— Ясно. Злякалися і втекли, — виснував Кузьма, і, застогнавши від люті, кинувся до меблевої стінки. Знову таки ногою вибив скло на одній із її частин.

На підлогу полетіли чайні і кофейні сервізи, хрустальні фужери, бокали. Все, що потрапляло під руку.

Затим, поряд із стінкою, оскаженіло вгатив ногою у високе дзеркало. Посипалося скло.

Відтак помчав на кухню. І там почав «порядкувати»: перекинув стіл, із шаф повивергав ємкості з крупами. З нижньої частини буфету повикидав каструлі, сковороди…

Але й на цьому не заспокоївся. В коридорі шваброю побив люстру. Потім із вішака зірвав легку курточку Анастасії і, відірвавши на ній капюшон, кинув на підлогу. Почав по ній топтатися.

Після того Кузьма знову повернувся до кімнати. Зірвав з вікна штори. Побив вазони, а квіти пошматував.

І на цьому розбишака не спинився. Із шафи повикидав одяг. Хотів із шухляд стола також усе повивертати. Та спинили гроші. Чимала сума. У нестямі хотів їх порвати та щось спинило. Після хвилинного «перекуру» засунув гроші до кишені джинсів.

— Згодяться.

Тільки після цього (вже через вхідні двері) погромник покинув квартиру і подався до бару. Засидівся там надовго. На дурничку пригощав напоями і всілякими смаколиками незнайомих дівчат і хлопців.

Саме там його, захмелілого, і пов’язали працівники поліції.

Після цього дебошу Анастасія повністю розірвала стосунки з Кузьмою.

Ще б пак…

Микола МАРУСЯК

(Імена в матеріалі змінено)