Встигай ухилятися

— Дааааа-а, Миколо. Бізнес у нас не к бісу.
— Що ти маєш на увазі, Петре?
— Бізнес, кажу, у нас поганий.
— Здивував.
— Моя б воля…
— І що?
— Показав би їм, де раки зимують!
— На хвіст солі їм насиплеш.
— Уже сиплю.
— Це ж як?
— Можу і тебе навчити.
— Чому?
— Як з нечесними торгашами боротися.
— Ану-ну!
— Так ось, значить. Підходиш, наприклад, до продавця картоплею… А тих пройдисвітів сам знаєш, скільки є. Купиш відро бульби, а половина її або гнила, або дротяником поточена, чи ще щось там з нею. Тепер я хитріший. З ножем ходжу.
Микола округлив очі:
— А навіщо з… з…
— Щоб перевірити якість товару! — з натхненням відказує Петро. — Одну картоплину почищу від лушпиння, другу… Третю навпіл переріжу…
— Смі-іло! — захоплено вигукує Микола. — І торгаш картоплею оте все терпить?!
— Ну, часом доводиться ухилятися.
— Умгу… Умгу…
— Або, скажімо, — веде далі «свою науку» Петро, — Риба. Ота, що в металевих коритах плаває? Треба ж перевірити її на свіжість. А по чому? Звісно, по зябрах. Виловив одну рибину, розчепірив їй морду. Зябра червоні. Значить, нормальна риба!
— А навіщо живу перевіряти?
— Еге-е. Зараз ті бізнесмени такого навчилися робити, що в них і нежива риба плаває.
— Та йди?! А якщо продавець тією рибиною по мармизі заїде?
— Встигай ухилятися! А ось ще до прикладу. Волоські горіхи. Стоїть бабуся-ангел. Така щира, добра. Так хвалить свої горіхи. Беру кіло. А вдома, як виявилося, ті горіхи такі древні, як та бабка-ангел. Чи антихрист. Всі горіхи в середині цвілі. Аж чорні! Тепер я навчений. Спочатку кілька десятків горіхів розчавлю, а тоді, якщо переконаюсь, що вони нормальні, беру.
— Н-дааааа…
— А яблука? Просиш солодких — кислих наважить. То я спочатку одне надкушу, друге… Потім лимоном закушу. Ні, навпаки. Спочатку лимон скуштую… О! А тюлька… Перед тим, як тюльку пробуватимеш, Миколо, то хліба купи. Але спочатку хліб надломи. Перевір чи не глевкий. Зараз усе треба пробувати, Миколо. Мацати-перемацувати. Чесного бізнесу зараз немає. Я в цьому переконався.
— Дивний, Петре, у тебе підхід до таких речей.
— Нічого. Нормальний підхід. Хоча й дуже дошкульний для отих торгашів. Тож, учися, Миколо, поки я безплатно поради роздаю.
— Дивні, дивні поради.
— Зате перевірені. Головне, встигай ухилятися.
— А чого у тебе, Петре, синець під оком?
— Ну… Сало в одного здоровила-торгаша пробував на смак…