«Після роботи в перукарському салоні, пасіка для мене — перезавантаження»

Світлана Лазюта — топ-майстер у салоні краси «Профі». Важко уявити, як у вільний час ця молода жінка вправно працює на пасіці в костюмі бджоляра. Утім, роботою вона цю справу не вважає, швидше — заняттям для душі. 

Ним поділився зі Світланою її чоловік Валентин, який служить у ЗСУ. Не маючи можливості доглядати за улюбленою пасікою, декілька років тому йому довелося доручити свою справу дружині, і вона з цим чудово справляється. Ми поспілкувалися зі Світланою і стало зрозуміло — залишається все менше справ, недосяжних для українських жінок. 

— Світлано, як у твоєму житті виникло незвичне для жінки захоплення бджільництвом? 

— Якби мені раніше хтось сказав, що я займатимуся пасікою, то я би в це не повірила (сміється — авт.). Поява цього заняття в моєму житті розділило його на «до» та «після». Починалося, як звичайна цікавість, а переросло у щось набагато більше. Мені надзвичайно сподобалася ця справа, залюбки цим займаюся, хоч і працюю на основній роботі, маю двох дітей і чоловіка в ЗСУ. Навіть попри втому, це приносить мені задоволення, душевний спокій і дорогоціний час разом, коли чоловік вдома.

Бджоли навчили мене терпінню, уважності до деталей та повазі до природи. Дивовижно, але коли відкриваєш вулик, то увесь інший світ із його проблемами відходить на дальній план, перестає існувати. Залишаєшся один на один із неймовірно цікавим життям бджолиних сімей, які щодня захоплюють. 

— Якимось чином це пов’язано з б’юті сферою, в якій ти працюєш?

— Із б’юті сферою це захоплення абсолютно ніяк не пов’язано. Це є два прекрасних захоплення, які доповнюють моє життя. Після насичених робочих днів у салоні, пасіка для мене — це чудовий спосіб відволіктися та перезавантажитися. 

— А коли ти відчула потяг до бджільництва?

— Після першої викачки меду. Фізично було непросто, тому спочатку я думала, що потяг до цієї справи в мене більше не з’явиться ніколи (сміється — авт.). Але коли відпочила, то мене почали атакувати думки: «А як там бджілки?», «Піду загляну до них». Спостерігати за вуликами — задоволення для мене, із сезону в сезон звикаєш, серйозно затягує.

— Цікаво, а як відбувається викачка меду? 

— Це коли вже працювати бджолам немає де, бо всі рамки залиті медом, тож треба мед викачати, щоб був для них новий фронт роботи. Ну, і починається: кожен вулик потрібно розкрити, розібрати, дати сім’ям обсушити залишки меду і тоді повернути у вулик. 

— І хто тебе навчав стати вправним пасічником? 

— Мій наставник — це мій чоловік. Він у бджолиному світі вже років 10. Про пасіку Валентин говорив би і вдень, і вночі — дуже великий фанат цієї справи. Мені розповідає завжди всі нюанси роботи на пасіці, тож я легко навчилася багатьом речам. Пасіку вже можна на мене лишати, і бджоли зі мною не пропадуть (сміється — авт.). Звісно, треба було пройти певний шлях і навчитися, щоб так вважати. 

Коли ми працюємо на пасіці з чоловіком, то моя функція — «диміти». Це означає — тримати димар і обдимлювати бджолосім’ї, щоб вони не були агресивними, коли ми «в гості» до них приходимо.

— Наскільки зручно тобі поєднувати бджільництво з основною роботою?

— Коли чоловік вдома, то прекрасно все поєднується. У теплу пору року, звісно, відчуваю брак часу, бо розпал сезону існує і на основній роботі, і на пасіці. Дякувати Богу, влітку день можна «розтягнути», щоб довше попрацювати і більше зробити. 

— Коли найгарячіша пора в твоїй роботі з бджолами?

— Гаряча пора починається у березні-квітні. У цей період відбувається генеральне прибирання вуликів після зими, підготовка до обльоту та визначення стану бджолиних сімей. Потім у травні-червні — період роїння, теж гарячий період. 

У нас якось була ситуація, коли одна бджолосім’я зроїлася високо на гілці. Дістати рій було складно, а мені тим паче, адже відповідних навиків не було, я лише починала вчитися.

Пригадую, дає мені чоловік якісь залізні штучки і каже: «Бий сильно, наче грім гримить». «Ну, ок, — думаю, — треба то треба», а він із поливачкою поліз нагору. Мабуть, збоку це виглядало максимально смішно. 

Потім мені чоловік пояснив, що це ми імітували погану дощову погоду, щоб бджоли не полетіли далі. Слава Богу, ми встигли їх зібрати. 

Закінчується гаряча пора ближче до кінця вересня, — якщо надворі гарна пора і можна довше працювати. Бо з липня починається скачування меду, а вже після останньої викачки потрібно підготувати сім’ї до зими.

— Виходить, у холодну пору року в пасічників тривають канікули?

— У холодну пору канікули, якщо на пасіці облаштований порядок, сім’ї гарно підготовлені та добре увійшли в зиму. Тим не менше, пасічникам все одно нема коли сумувати: треба і рамочки підготувати, і з осені віск переплавити, і пилок просушити, і пергу відібрати.

— Чи правда, що у бджіл є характер? 

— У бджіл є індивідуальні особливості поведінки, хоча це більше залежить від рівня породи, сім'ї або навіть конкретної особини, ніж від людського поняття особистості. Характер проявляється, наприклад, коли немає медозбору для їхньої роботи — вони всі сердиті, якщо ще й мед у них в цей період забирати. 

А на початку сезону, у період носіння пилку, є сім’ї, які навіть трошки погладити можна. І забрати спокійно пилок. Разом з тим буває, що деякі бджоли навіть до вулика підійти не дають — накидаються, б’ються об костюм і метушаться навколо.

— Чи є якісь прикмети, пов’язані з поведінкою бджіл?

— Поведінка бджіл часто пов’язана з погодними умовами. Наприклад, якщо вони купчасто летять до вулика — це передвіщає дощ; сидять на стінках вуликів — перед спекою та посухою; вилітають із вулика взимку або восени — до пізньої чи холодної весни.

— Як визначити найкращий мед? Мабуть, це головне питання покупців?

— Є квітковий, падевий (рідкісний вид меду, який бджоли виробляють не з квіткового нектару, а з паді — солодких виділень комах), або з медяної роси та цукровий. 

Коли я була малою, пригадую, бабуся купляла три літри меду за 2 копійки, і казала: «От паразити, знов цукор підсунули!» Бо людина, яка турбується про вулики і бджолосім’ї, ніколи в житті так не знецінить свою важку працю і не продаватиме дешевий мед.

А взагалі меду є дуже багато видів. Найпоширеніші: акацієвий, гречаний, липовий, соняшниковий, різнотрав’я. Навіть, каштановий є. Різновид меду визначається за смаковими якостями, зовнішнім виглядом та консистенцією. У нас у цьому році переважає липа та різнотрав’я. 

Найкращий мед кожен обирає для себе індивідуально. На мою думку, якісний мед і є найкращим.

— Що є для вас із чоловіком мотивацією займатися пасікою і розвивати цю справу?

— Я рада, що це стало нашим спільним інтересом. Для мене важливо більше часу проводити разом. 

І, звісно, дуже мотивує користь продуктів бджільництва — про це недарма пишуть наукові праці і книжки. Якби люди повернулися до природних ресурсів, то, переконана, половину аптек закрили б. 

Було нашою спільною ідеєю відкрити невеличкий магазинчик і продавати свій мед, інші бджолопродукти, свічки та допоміжний інвентар для пасічників. Звісно, це не є товаром першої необхідності в наш час, але це можливість при-дбати якісні та корисні продукти для здоров’я, коли це необхідно. 

Я вже казала що мій чоловік любить багато говорити на тему користі продуктів бджільництва, тож коли ми відкрили магазин, деякі люди приходили до нього на консультації, чого б це не торкалося. Чоловік себе в цьому знайшов, консультував із багатьох питань. 

Але, ставши на захист Батьківщини, на жаль, вільного часу в нього не стало. Ось тоді я взялася за справу. Звісно, настільки натхненно я не вмію розповідати, як він. Тож люди часто запитують: «А де той хлопчина подівся?». 

Потихеньку рухаємося далі, хоч на пасіці дуже потрібні чоловічі руки. Маємо близько пів сотні вуликів, у поміч прийшов тато мого чоловіка. Без допомоги я б точно сама не впоралася.

Наша пасіка — це для мене відповідально. Чоловік служить в ЗСУ, а я в силу своїх можливостей та вмінь бережу наш спільний тил і справу його життя вдома. Можливо, це такий наш спільний фронт.

— Що ж, бажаю успіхів у цьому і бажаю, щоб чоловіки швидше поверталися з війни і займалися мирними справами вдома. 

— Дякую! Також вдячна за цікавість до нашої справи.

Юлія КЛИМЧУК