НЕКМІТЛИВИЙ ДІДУСЬ

— Алло! Дідусю, ви?
— Я, внучко, я!
— Здластє!
— Здорова будь! Що робиш?
— Ніцього.
— Тато, мама вдома?
— Егез. А в мене сельозки!
— Серьожка приходив?
— Та ні! Мені вуха пльокольоли.
— Навіщо прокололи?! Серьожці прокололи?!
— Та йому не кольоли! Мені пльокольоли!
— То це Серьожка тобі проколов?! От я йому задам! А чим він тобі їх колов?
— Голькою. Алє…
— А тато з мамою де були?
— Дома. Тато дивився, а…
— Тато дивився, як Серьожка тебе катував??!
— Дідусю, мені вуха мама кольола!
— Ні, я зараз здурію! То мама колола чи Серьожка?!
— Мама!
— То навіщо вона тобі їх колола?!
— Бо сельозки я хотіла.
— Серьожка так хотів?
— Дідусю, ти такий велікий, а ніцього не лозумієш! Мені мама вуха пльокольола, сцьоб я сельозки носила.
Дідусь знеможено витирає піт з чола:
— Сережки чи що?
— Егез!
— То так і кажи! А то я тут вже посивів! А, втім, я зараз до вас приїду. Розберуся, що там у вас за «сельозки-серьожки»!